Зачаття чесного славн. прор., предтечі і хрестителя Господнього Івана
Saint with Great Doxology.
Божественна Літургія
Тропар (г. 4): Ти, що пе́рше не роди́ла,* неплі́дна, ра́дуйся,* бо це спра́вді зачала́ ти світи́льника со́нця,* яки́й ма́є просвіти́ти всю вселе́нну, яка́ хворі́є сліпото́ю.* Ра́дуйся, Заха́ріє,* і клич з по́вною наді́єю:* Проро́к найви́щого є той, що ма́є народи́тися!
Сла́ва: Кондак (г. 1): Весели́ться сла́вно вели́кий Заха́рія* зі всесла́вною жоно́ю Єлисаве́тою,* яка́ досто́йно зачина́є Іва́на Предте́чу,* арха́нгелом проголо́шеного ра́дісно,* і яко́го ми, лю́ди, гі́дно вшану́ймо* як носи́теля та́їнств благода́ті.
І ни́ні: Богородичний (г. 1): Коли́ Гавриї́л звіща́в тобі́, Ді́во: Ра́дуйся,* – із го́лосом вопло́чувався Влади́ка всіх* у то́бі, святі́м киво́ті,* як мо́вив пра́ведний Дави́д:* Яви́лася ти просто́рішою небе́с,* що носи́ла Створи́теля твого́.* Сла́ва Тому́, що всели́вся в те́бе,* сла́ва Тому́, що пройшо́в із тебе́,* сла́ва Тому́, що ви́зволив нас різдво́м твої́м.
Прокімен (г. 7): Возвесели́ться пра́ведник у Го́споді і упова́є на Ньо́го. (Пс. 63,11)
Стих: Ви́слухай, Бо́же, го́лос мій, коли́ моли́тимусь до Те́бе. (Пс. 63,2)
До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.
Ряд.: Еф. 231 зач.; 5, 25-33.
25. Браття, любіть своїх жінок, як Христос возлюбив Церкву й видав себе за неї, 26. щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, 27. щоб поставити поруч себе Церкву у славі, без плями або зморшки або чого подібного, але щоб вона була свята й непорочна. 28. Так і чоловіки повинні любити своїх жінок, як своє тіло; бо хто любить свою жінку, себе самого любить. 29. Ніхто ніколи свого тіла не ненавидів, але він його годує і піклується ним, як Христос Церквою, 30. бо ми члени його тіла. 31. Тому покине чоловік свого батька й матір, і пристане до своєї жінки, і обоє будуть одне тіло. 32. Це велика тайна; але кажу це про Христа і про Церкву. 33. Тому нехай кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого; а жінка нехай поважає чоловіка.
До Галатів послання святого апостола Павла читáння.
Предтечі: Гал. 210 зач.; 4, 22-31.
22. Браття, Авраам мав двох синів: одного від рабині, другого ж від вільної. 23. Та той, що від рабині, народився за тілом, той же що від вільної – за обітницею. 24. Це має інше значення: ті дві жінки – два завіти; один з гори Синаю, що рабів родить, це – Агар. 25. Гора ж Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що в рабстві зо своїми дітьми. 26. Але вишній Єрусалим – вільний, він мати всім нам. 27. Написано бо:
Веселися, неплідна, що не родиш!
Возкликни, рада та весела, ти, що мук породіллі не знала,
бо у покинутої дітей більш, ніж у тієї, що має чоловіка.
28. Ви ж, брати, як Ісаак, діти обітниці. 29. Та як тоді той що родився за тілом, гонив того, що родився за духом, так і тепер. 30. Та що каже Писання? Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не унаслідить з сином вільної. 31. Отак, брати, ми сини не рабині, але вільної.
Алилуя (г. 4): Пра́ведник, як фíнік, розцвіте́ і, як кедр на Лива́ні, ви́росте. (Пс. 91.13)
Стих: Наса́джені в до́мі Госпо́днім, у двора́х Бо́га на́шого процвіту́ть. (Пс. 91.14)
Від Луки святого Євангелія читáння.
Ряд.: Лк. 12 зач. 4, 1-15.
1. В той час Ісус, повний Духа Святого, вернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, 2. де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони кінчились, він зголоднів.
3. Диявол йому каже:
– Якщо ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб став хлібом.
4. Ісус озвавсь до нього:
– «Написано, що не самим лише хлібом житиме людина.
5. Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу 6. і сказав до нього:
– Я дам тобі всю цю владу і славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. 7. І коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.
8. Ісус у відповідь сказав до нього:
– Написано: ти будеш поклонятись Господеві, Богові твоєму, і йому єдиному служити.
9. Потім він повів його в Єрусалим, поставив на крилі храму і сказав до нього:
– Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; 10. писано бо: він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали; 11. і вони знімуть тебе на руки, щоб ти не спіткнувсь ногою об камінь.
12. Ісус озвавсь до нього:
– Сказано: не спокушатимеш Господа, Бога твого.
13. І кінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу.
14. Ісус у силі Духа вернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околишній країні. 15. Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Предтечі: Лк. 2 зач. 1, 5-25.
5. В той час був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, на ім'я Єлисавета. 6. Були вони обоє праведні перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. 7. Але вони були бездітні, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були похилі віком.
8. Ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом 9. згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти у храм Господній і кадити. 10. А вся сила народу під час кадіння молилася надворі. 11. Тоді з'явивсь йому ангел Господній, стоячи праворуч кадильного жертовника. 12. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. 13. Ангел сказав до нього:
– Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Іван. 14. Він буде тобі радість і веселість, і багато радітимуть з його народження, 15. бо він буде великий в очах Господніх; не питиме він вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом Святим вже з лона матері своєї, 16. і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. 17. Сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ достойний.
18. Захарія сказав до ангела:
– По чому знатиму це ? Я бо старий і жінка моя на схилі віку свого.
19. Ангел озвавсь до нього:
– Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано говорити з тобою та принести тобі цю благовість. 20. Ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які збудуться свого часу.
21. Люди чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у храмі. 22. Коли він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.
23. Як кінчилися дні його служби, він вернувся до свого дому. 24. Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, і таїлася п'ять місяців, кажучи:
25. – Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.
Причасний: В па́м’яті ві́чній буде пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться. (Пс. 111,6-7) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Вечірня
Священник: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амі́нь.
Сла́ва Тобі́, Бо́же наш, сла́ва Тобі́.
Ца́рю небе́сний, утіши́телю, Ду́ше íстини,* що всю́ди єси́ і все наповня́єш,* скарбни́це благ і життя́ пода́телю,* прийди́, і всели́ся в нас,* і очи́сти нас від уся́кої скве́рни,* і спаси́, благи́й, ду́ші на́ші.
Святи́й Бо́же, святи́й Крі́пкий, святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Пресвята́ Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, завіта́й і зціли́ не́мочі на́ші, І́мени Твого́ ра́ди.
Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
О́тче наш, що єси́ на небеса́х,* неха́й святи́ться ім’я́ Твоє́,* неха́й при́йде ца́рство Твоє́,* неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі́.* Хліб наш насу́щний дай нам сього́дні;* і прости́ нам прови́ни на́ші,* як і ми проща́ємо винува́тцям на́шим;* і не введи́ нас у споку́су,* але́ ви́зволи нас від лука́вого.
Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амі́нь. Го́споди, поми́луй. (12 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Прийді́те, поклоні́мся* царе́ві на́шому – Бо́гу.
Прийді́те, поклоні́мся* Христо́ві, царе́ві на́шому – Бо́гу.
Прийді́те, поклоні́мся і припаді́м* до само́го Го́спода Ісу́са Христа́ – царя́ і Бо́га на́шого.
Псалом 103
Благослови, душе моя, Господа!* Господи, Боже мій, ти вельми великий!
Ти одягнувся величчю і красою,* ти світлом, наче ризою, покрився.
Ти розіп'яв, неначе намет, небо,* ти збудував твої горниці у водах.
Із хмар собі робиш колісницю,* ходиш на крилах вітру.
Вітри своїми посланцями учиняєш,* полум'я вогненне − слугами своїми.
Ти заснував землю на її підвалинах,* не захитається по віки віків.
Безоднею, немов одежею, покрив її,* понад горами стали води.
Перед погрозою твоєю вони тікали,* перед голосом грому твого тремтіли.
Підвелися гори, зійшли долини до місця,* що ти їм призначив.
Поставив їм границю, якої не перейдуть,* щоб знову покрити землю.
Джерела посилаєш у ріки,* які течуть проміж горами.
Усю звірину, що в полі, вони напувають,* дикі осли там гасять свою спрагу.
Над ними кублиться небесне птаство,* з-поміж гілляк дає свій голос.
Ти напуваєш гори з твоїх горниць,* земля насичується плодом діл твоїх.
Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям,* щоб хліб із землі добували:
Вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя,* і хліб, що скріплює серце людське.
Насичуються дерева Господні,* кедри ливанські, що посадив їх.
На них гніздяться птиці;* бусли – на кипарисах їхнє житло.
Високі гори для оленів,* скелі − для зайців притулок.
Ти створив місяць, щоб значити пори;* сонце знає свій захід.
Наводиш темряву, і ніч надходить,* що в ній ворушаться усі звірі дібровні.
Левенята рикають за здобиччю своєю,* поживи від Бога для себе просять.
Ховаються, як тільки зійде сонце,* лягають у своїх норах.
Виходить чоловік до свого діла,* і до своєї праці аж до вечора.
Яка їх, твоїх діл, Господи, сила!* У мудрості все ти створив, − повна земля твоїх створінь.
Ось море велике, прешироке,* у ньому плазунів без ліку, звірів малих і великих.
Там кораблі проходять,* є і левіятан, якого ти створив, щоб ним бавитися.
Усі вони від тебе дожидають,* щоб дав їм у свій час поживу.
Коли даєш їм, вони її збирають,* як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.
Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій;* як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох.
Зішлеш свій дух, – вони оживають,* і ти відновлюєш лице землі.
Нехай слава Господня буде повіки,* нехай Господь радіє творами своїми.
Спогляне він на землю, і вона стрясається,* торкнеться гір, вони димують.
Я буду Господеві співати поки життя мого,* псалми співатиму, поки буду жити.
Нехай буде приємна йому моя пісня;* у Господі я веселитимусь.
Нехай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше нехай не буде.* Благослови, душе моя, Господа.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові: І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)
Під час 103-го псалма священник мовить перед св. дверми вечірні молитви.
Вечірні молитви
Велика єктенія
У мирі Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За мир усього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За святішого вселенського архиєрея Лева, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За місто це (або за село це, або за святу обитель цю), і за кожне село, місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених – і за спасення їх Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі́, Го́споди.
[Господи щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий! Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого і яви нам знак милости Твоєї, наведи нас на дорогу Твою, щоб ходили ми в Твоїй правді. Звесели серця наші, щоб ми боялись імення Твого святого, бо Ти великий і твориш чуда; Ти Бог єдиний і немає подібного Тобі між богами, Господи. Ти сильний у милості і добрий у силі, аби допомагати й утішати, і спасати всіх, хто на ім'я Твоє святе уповає.]
Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Псалом 140
Два перші стихи 140-го псалма, глас 1.
Го́споди, взива́ю я до Те́бе, ви́слухай мене́.* Ви́слухай мене́, Го́споди.* Го́споди, взива́ю я до Те́бе, ви́слухай мене́.* Почу́й го́лос молі́ння мого́,* коли́ взива́ю до Те́бе.* Ви́слухай мене́, Го́споди.
Неха́й піднесе́ться моли́тва моя́,* мов кади́ло пе́ред Тобо́ю;* підно́шення рук мої́х,* як же́ртва вечі́рня.* Ви́слухай мене́, Го́споди.
Поста́в, Го́споди, мої́м уста́м сторо́жу;* до двере́й губ мої́х − ва́рту!
Не дай схили́тися се́рцеві моє́му* до чо́гось зло́го.
Ані чини́ти лихі́ вчи́нки з людьми́, що тво́рять беззако́ння,* – ні ла́сощів ї́хніх я не хо́чу ї́сти.
Неха́й пра́ведник по-до́брому б’є мене́ й виправля́є,* а олі́я грі́шного неха́й не нама́стить голови́ моє́ї.
Я все-таки́ моли́тимусь,* незважа́ючи на ї́хні злі вчи́нки.
Якщо́ су́ддів ї́хніх ски́нуть в уще́лини ске́лі,* то почу́ють, що слова́ мої́ лю́бі.
Немо́вби хтось розби́в і розри́в зе́млю,* розки́дано ї́хні ко́сті пе́ред а́дом.
Бо до Те́бе, Го́споди, мій Бо́же, мої́ о́чі;* до Те́бе прибіга́ю, не губи́ душі́ моє́ї.
Збережи́ мене́ від пе́тлі, що її́ наста́вили на ме́не,* і від сильця́ тих, що тво́рять беззако́ння.
Неха́й грі́шники впаду́ть у вла́сні сі́ті всі ра́зом,* а я пройду́ безпе́чно.
Псалом 141
Я го́лосом мої́м до Го́спода взива́ю,* я го́лосом мої́м до Го́спода молю́ся.
Ска́ргу мою́ пе́ред Ним вилива́ю,* мою́ скру́ту Йому́ я виявля́ю.
Коли́ триво́житься в мені́ дух мій, Ти знає́ш мою́ сте́жку.* На доро́зі, де я ступа́ю, та́йно розста́вили сильце́ на ме́не.
Погля́нь право́руч і подиви́ся:* нема́ ніко́го, хто дбав би за ме́не.
Нема́ куди́ мені́ втіка́ти,* нема́ ніко́го, хто піклува́вся би мно́ю.
До Те́бе, Го́споди, взива́ю й кажу́:* Ти моє́ прибі́жище, в землі́ живи́х Ти − моя́ до́ля!
Зверни́ ува́гу на моє́ блага́ння,* бо я ве́льми неща́сний.
Спаси́ мене́ від гони́телів мої́х,* бо вони́ сильні́ші від ме́не.
Ви́веди з в’язни́ці мою́ ду́шу,* щоб дя́кувати І́мені Твоє́му.
Мене́ обсту́плять пра́ведники,* бо Ти добро́ мені́ вчи́ниш.
Псалом 129
З глиби́н взива́ю до Те́бе, Го́споди,* Го́споди, почу́й мій го́лос.
Неха́й бу́дуть Твої́ ву́ха ува́жні,* до го́лосу бла́гання мого́.
Стихири
Стих: Коли́ Ти, Го́споди, зважа́тимеш на беззако́ння, то хто всто́їться, Го́споди.* Та в Те́бе є проще́ння.
(г. 1, подібний: Преславні мученики): Пророче чудний,* Христовий христителю і предтече!* Серце наше висохло в гріхах,* тож молимо тебе:* Вчини твоїми молитвами, щоб ми проливали сльози покаяння,* і визволені тобою з багатьох наших болів,* прославляли того, що тебе звеличив.
Стих: За́для І́мени Твого́ наді́юсь на Те́бе, Го́споди, наді́ється душа́ моя́ на сло́во Твоє́;* наді́ється душа́ моя́ на Го́спода.
Блаженний Пророче!* На тебе покладаємо всю нашу надію* і сподівання життя нашого,* бо ти христив Христа Ісуса,* що взяв на себе безодню гріхів світу.* Тож моли його, Іване, молимо тебе,* щоб очистив серце наше і спас нас.
Стих: Від ра́нньої сторо́жі до но́чі від ра́нньої сторо́жі* неха́й упова́є Ізра́їль на Го́спода.
Проповіднику мудрий благодаті!* Ти божественний Предтече,* що звістив усім народам покаяння,* зволь нашій окаянній і сліпій душі перебувати в покаянні* і завжди чинити волю Господню,* щоб ми вірою і любов'ю прославляли тебе.
Стих: Бо в Го́спода ми́лість і відку́плення вели́ке в Ньо́го;* Він ви́зволить Ізра́їля від усьо́го беззако́ння його́.
(г. 4, подібний: Покликаний був ти): Святий Захарія священнодіяв* усередині Божого храму,* приносячи людські прохання всещедрому Доброчинцеві,* і побачив божественного ангела, який до нього мовив:* Бадьорися, старче, і повір мені!* Твоя молитва й твої благання вислухані.* Ти матимеш сина – божественного Предтечу,* найбільшого між народженими від жінок,* який силою Іллі йтиме перед Христом.
Псалом 116
Стих: Хвалі́те Го́спода всі наро́ди!* Прославля́йте Його́ всі лю́ди!
На те Захарія відповів:* Дивними являються мені твій вигляд і голос* та чудними твої слова й провіщення.* Я бо прийшов просити спасіння людям,* а не одержати дитину, як ти звіщаєш.* Ти противний моїм проханням* і тому лякаюсь неправди в тобі.* Як же ж справдиться те, що ти кажеш,* коли Єлисавета неплідна,* а я, як знаєш, уже старий?
Стих: Вели́ке бо до нас Його́ милосе́рдя,* і ві́рність Го́спода пові́ки.
Чому не віриш моїм словам, Захаріє?* Чому кажеш, що я приношу неправдиву благовість?* Божий я архангел,* і що мені наказано, те й кажу тобі,* стоячи перед тобою.* Тому, що ти не повірив* і не йняв віри,* станеш глухим і німим,* аж поки не побачиш божественного здійснення моїх слів.* Коли ж народить тобі Єлисавета Голос Слова* – великого Предтечу,* тоді розв'яжеться тобі язик,* і ти славословитимеш Бога Ізраїля.
Слава: Сьогодні з неплідної утроби проріс овоч молитви* – Іван Предтеча.* Веселися пустине і ликуйте люди!* Ось бо йде проповідник покаяння,* щоб воплотитися в материнському лоні.* Прийдіть і радійте, вірні, зі славного його зачаття, кличучи:* Ти, що як найбільший з-поміж народжених від жінок,* не переставай молитися за нас,* що з вірою спогадуємо твоє божественне зачаття,* – щоб ми знайшли очищення гріхів і велику милість.
І нині (догмат, г. 4): Проро́к Дави́д, що че́рез те́бе став богоотце́м,* у пі́сні тому́, хто вели́чність тобі́ дарува́в,* таке́ звісти́в про те́бе:* Ста́ла цари́ця по твої́й прави́ці!* Він бо появи́в тебе́ як ма́тір життя́,* бо зво́лив Бог ста́ти з те́бе люди́ною без ба́тька,* щоб онови́ти свій о́браз, зни́щений при́страстями,* і знайти́ заблу́кану в гі́рських про́пастях ове́чку* та й, взя́вши на раме́на, принести́ до Отця́* і за своє́ю во́лею приєдна́ти до небе́сних сил* та й спа́сти, Богоро́дице, світ у Христі́,* що ма́є вели́ку й ще́дру ми́лість.
Світло тихе
Диякон – якщо його нема, то священник:
Премудрість! Прості!
Вірні: Сві́тло ти́хе свято́ї сла́ви безсме́ртного Отця́ небе́сного, свято́го, блаже́нного, Ісу́се Хри́сте, дожи́вши до за́ходу со́нця, поба́чивши сві́тло вечі́рнє, сла́вимо Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха – Бо́га. Досто́йно є повсякча́с прославля́ти Тебе́ голоса́ми побо́жними, Си́ну Бо́жий, що життя́ дає́ш усьому́ сві́ту, тому́ світ уве́сь сла́вить Тебе́.
Будьмо уважні!
Священник: Мир всім.
Премудрість, будьмо уважні!
Прокімен (г. 1):
Ми́лість Твоя́, Го́споди, бу́де зі мно́ю* по всі дні життя́ мого́ (Пс. 22,6).
Стих: Госпо́дь мій па́стир: нічо́го мені́ не бракува́тиме; на зеле́них пасо́виськах Він посели́в мене́ (Пс. 22,1-2).
Сподоби, Господи
Сподо́би, Го́споди, цього́ ве́чора* без гріха́ зберегти́ся нам.
Благослове́нний Ти, Го́споди, Бо́же отці́в на́ших,* і хва́льне і просла́влене Ім’я́ Твоє́ наві́ки. Амі́нь.
Неха́й бу́де, Го́споди, ми́лість Твоя́ на нас,* бо ми наді́ємось на Те́бе.
Благослове́нний Ти, Го́споди,* навчи́ мене́ устано́в Твої́х.
Благослове́нний Ти, Влади́ко,* врозуми́ мене́ устано́вами Твої́ми.
Благослове́нний Ти, Святи́й,* просвіти́ мене́ устано́вами Твої́ми.
Го́споди, ми́лість Твоя́ пові́ки,* не покида́й ді́ло рук Твої́х.
Тобі́ нале́жить хвала́,* Тобі́ нале́жить пі́сня.
Тобі́ нале́жить сла́ва:* Отцю́ і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,
І ни́ні і повсякча́с,* і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Прохальна єктенія
Сповнім вечірню молитву нашу Господеві.
Вірні: Господи, помилуй.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю
Вірні: Господи, помилуй.
Вечора всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Прощення й відпущення гріхів, і прогрішень наших у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Доброго й пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі́, Го́споди.
[Боже великий і вишній, в тебе одного є безсмертність і в світлі живеш недоступнім. Ти все створіння мудро створив, відокремив світло від темряви і сонце поклав, щоб правити днем, а місяць і зорі, щоб володіли ніччю, нас же грішних вчинив достойними і в теперішню годину стати перед твоїм обличчям, щоб тебе визнавати і принести тобі вечірнє славослов'я. Направ, Людинолюбче, молитву нашу, немов кадило, перед тобою і прийми її, як благовонний запах. Дай нам мирний цей вечір і близьку вже ніч; зодягни нас у броню світла; визволь нас від нічного страху і всякої речі, що в темряві з'являється, і дай сон, що його ти дарував на відпочинок нашій немічності, вільний від усякого маріння диявольського. Владико, давче добра, хай і на нашій постелі, бувши тобі милими, згадуємо вночі твоє ім'я і, просвічувані навчанням твоїх заповідей, встанемо в душевній радості до звеличування твоєї доброти, приносячи твоєму милосердю молитви і моління, за наші і всіх твоїх людей провини. Відвідай їх задля молитов святої Богородиці.]
Священник: Бо Ти – Бог милости, ласк і людинолюбности, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Священник: Мир всім.
Вірні: І духові твоєму.
Голови ваші перед Господом схиліть.
Вірні: Тобі, Господи.
Священник читає молитву: Господи, Боже наш, що прихилив небо і зійшов на спасіння людського роду! Зглянься на слуг твоїх і на спадкоємство твоє, бо перед тобою, страшним і людинолюбним Суддею, слуги твої схилили свої голови і зігнули свої шиї, не від людей очікуючи допомоги, але на твою надіючись милість і твого очікуючи спасіння; тож оберігай їх повсякчасно, і в цей вечір, і в прийдешню ніч збережи від усякого ворога, і від будь-якого зазіхання диявольського, і від думок марних, і спогадів лукавих.
Священник: Нехай буде влада царства Твого благословенна і дуже прославлена: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Стихири на стиховні
(г. 2, подібний: Коли з дерева): Проповіднику Христовий і христителю,* ангеле, апостоле, мученику, пророче й предтече,* світильнику і близький друже,* пророків печате й найвизначніший з народжених,* посереднику ветхої і нової благодаті, світлий Голосе Слова!* Твоїм священним заступництвом* зверни наші моління до предоброго Бога.
Стих: Благословенний Господь Бог Ізраїля,* що навідався і вчинив спасіння народові своєму.
Це агнець Божий, що бере гріхи світу,* – закликав ти, блаженний Предтече,* коли побачив Христа, що проходив землею.* Моли його, щоб дав прощення гріхів тим, що тебе почитають,* бо ти, Христителю, маєш до нього справді велику сміливість,* як посередник закону і благодаті.
Стих: І ти, дитино,* пророком Вишнього назвешся.
Поспішись і визволь нас від спокус, молимось і тобі,* славний пророче Господній,* бо зухвало виступили проти нас страшні ворожі біси,* що силкуються схопити окаянні душі слуг твоїх,* немов безборонну пташку.* Тож не залишай нас ніколи,* щоб вони насправді збагнули, Всеблаженний,* що ти є нашим пристановищем.
Слава і нині: Природним спорідненням і молитовною суголосністю,* ви заодно – Мати всіх Царя і божественний Предтече.* Тож моліться і спільно за слуг ваших* що дуже прогнівили свого Доброчинця,* щоб за вашим заступництвом* ущедрив і спас нас,* та визволив від вогненного товариства.
Пісня Симеона
Ни́ні відпуска́єш слугу́ Твого́, Влади́ко,* за Твої́м сло́вом у ми́рі.
Бо поба́чили о́чі мої́* спасі́ння Твоє́;
Що приготува́в Ти* пе́ред усіма́ наро́дами;
Сві́тло на просві́ту пога́нам,* і сла́ву лю́ду Твого́, Ізра́їля.
Святи́й Бо́же, святи́й Крі́пкий, святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Пресвята́ Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, завіта́й і зціли́ не́мочі на́ші, І́мени Твого́ ра́ди.
Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
О́тче наш, що єси́ на небеса́х,* неха́й святи́ться ім’я́ Твоє́,* неха́й при́йде ца́рство Твоє́,* неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі́.* Хліб наш насу́щний дай нам сього́дні;* і прости́ нам прови́ни на́ші,* як і ми проща́ємо винува́тцям на́шим;* і не введи́ нас у споку́су,* але́ ви́зволи нас від лука́вого.
Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Тропарі
(г. 4): Ти, що перше не родила, неплідна, радуйся:* бо це справді зачала ти світильника сонця,* який має просвітити всю вселенну, яка хворіє сліпотою.* Радуйся, Захаріє, і клич з повною надією:* пророк найвищого є той, що має народитися.
Слава: і нині: Таємниця споконвіку закрита й ангелам незнана:* через тебе, Богородице, Бог землянам появився,* прийнявши в незлитній сполуці тіло* і витерпівши задля нас добровільно хрест;* ним він воскресив первоствореного* і спас від смерти душі наші.
Єктенія усильного благання
Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Ще молимось за святішого вселенського архиєрея Лева, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, за тих, що служать і послужили у святім храмі цьому, і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів і сестер наших.
Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.
Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.
Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)
[Господи, Боже наш! Згадай нас грішних і недостойних слуг Твоїх, коли призиваємо святе ім'я Твоє, і не осороми нас, коли очікуємо милости Твоєї, але вислухай, Господи, усі наші спасенні прохання, і вчини нас достойними любити і боятися Тебе від усього серця нашого і творити в усьому волю Твою.]
Священник: Бо милостивий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Середній відпуст
Прему́дрість!
Вірні: Чесні́шу від херуви́мів* і незрівня́нно славні́шу від серафи́мів,* що без зотлі́ння Бо́га Сло́во породи́ла,* су́щу Богоро́дицю, тебе́ велича́ємо.
Священник: Сла́ва Тобі́, Хри́сте Бо́же, упова́ння на́ше, сла́ва Тобі́!
Вірні: Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь. Го́споди, поми́луй. (3 р.) Благослови́.
Священник: Христос, істинний Бог наш - молитвами пречистої Своєї Матері, чесного і славного пророка, предтечі і христителя Господнього Івана, якого свято зачаття сьогодні світло звершуємо, святих славних і всехвальних апостолів, і святого, якого є храм, і всіх святих - помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
Вірні: Амінь.
Після Вечірні
Вірні: Владичице, прийми моління слуг твоїх* і визволь нас від усякої нужди і печалі.