Пам’ять оновл. храму Св. Воскресіння Христа і Бога нашого, Предсвяття Воздвиження чесного й животворного Хреста, Св. сщмч. Корнилія, сотника

Священник: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь.

Сла́ва Тобі́, Бо́же наш, сла́ва Тобі́.

Ца́рю небе́сний, утіши́телю, Ду́ше íстини,* що всю́ди єси́ і все наповня́єш,* скарбни́це благ і життя́ пода́телю,* прийди́, і всели́ся в нас,* і очи́сти нас від уся́кої скве́рни,* і спаси́, благи́й, ду́ші на́ші.

Святи́й Бо́же, святи́й Крі́пкий, святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3 р.)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Пресвята́ Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, завіта́й і зціли́ не́мочі на́ші, І́мени Твого́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

О́тче наш, що єси́ на небеса́х,* неха́й святи́ться ім’я́ Твоє́,* неха́й при́йде ца́рство Твоє́,* неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі́.* Хліб наш насу́щний дай нам сього́дні;* і прости́ нам прови́ни на́ші,* як і ми проща́ємо винува́тцям на́шим;* і не введи́ нас у споку́су,* але́ ви́зволи нас від лука́вого.

Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амі́нь. Го́споди, поми́луй. (12 р.)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Прийді́те, поклоні́мся* царе́ві на́шому – Бо́гу.

Прийді́те, поклоні́мся* Христо́ві, царе́ві на́шому – Бо́гу.

Прийді́те, поклоні́мся і припаді́м* до само́го Го́спода Ісу́са Христа́ – царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 103

Благослови́, душе́ моя́, Го́спода!* Го́споди, Бо́же мій, Ти ве́льми вели́кий!

Ти одягну́вся ве́личчю і красо́ю,* Ти сві́тлом, на́че ри́зою, покри́вся.

Ти розіп’я́в, нена́че наме́т, не́бо,* Ти збудува́в Твої́ го́рниці у во́дах.

Із хмар собі́ ро́биш колісни́цю,* хо́диш на кри́лах ві́тру.

Вітри́ Свої́ми посланця́ми учиня́єш,* по́лум’я вогне́нне − слу́гами Свої́ми.

Ти заснува́в зе́млю на її́ підва́линах,* не захита́ється по ві́ки вікі́в.

Безо́днею, немо́в оде́жею, покри́в її́,* по́над го́рами ста́ли во́ди.

Пе́ред погро́зою Твоє́ю вони́ тіка́ли,* пе́ред го́лосом гро́му Твого́ тремті́ли.

Підвели́ся го́ри, зійшли́ доли́ни до мі́сця,* що Ти їм призна́чив.

Поста́вив їм грани́цю, яко́ї не пере́йдуть,* щоб зно́ву покри́ти зе́млю.

Джере́ла посила́єш у рі́ки,* які́ течу́ть по́між го́рами.

Усю́ звірину́, що в по́лі, вони́ напува́ють,* ди́кі осли́ там га́сять свою́ спра́гу.

Над ни́ми ку́блиться небе́сне пта́ство,* з-по́між гілля́к дає́ свій го́лос.

Ти напува́єш го́ри з Твої́х го́рниць,* земля́ наси́чується пло́дом діл Твої́х.

Виро́щуєш траву́ для ско́ту, зе́ла – на вжи́ток лю́дям,* щоб хліб із землі́ добува́ли:

Вино́, що се́рце лю́дське звеселя́є, олі́ю, щоб від не́ї ясні́ло обли́ччя,* і хліб, що скрі́плює се́рце лю́дське.

Наси́чуються дере́ва Госпо́дні,* ке́дри лива́нські, що посади́в їх.

На них гніздя́ться пти́ці;* бу́сли – на кипари́сах ї́хнє житло́.

Висо́кі го́ри для о́ленів,* ске́лі − для за́йців приту́лок.

Ти створи́в мі́сяць, щоб значи́ти по́ри;* со́нце зна́є свій за́хід.

Наво́диш те́мряву, і ніч надхо́дить,* що в ній вору́шаться усі́ зві́рі дібро́вні.

Левеня́та рика́ють за здо́биччю своє́ю,* пожи́ви від Бо́га для се́бе про́сять.

Хова́ються, як ті́льки зі́йде со́нце,* ляга́ють у свої́х но́рах.

Вихо́дить люди́на до свого́ ді́ла,* і до своє́ї пра́ці аж до ве́чора.

Яка́ їх, Твої́х діл, Го́споди, си́ла!* У му́дрості все Ти створи́в, − по́вна земля́ Твої́х створі́нь.

Ось мо́ре вели́ке, преширо́ке,* у ньо́му плазуні́в без лі́ку, зві́рів мали́х і вели́ких.

Там кораблі́ прохо́дять,* є і левіята́н, яко́го Ти створи́в, щоб ним ба́витися.

Усі́ вони́ від Те́бе дожида́ють,* щоб дав їм у свій час пожи́ву.

Коли́ дає́ш їм, вони́ її́ збира́ють,* як розту́люєш Твою́ ру́ку, вони́ наси́чуються бла́гом.

Вони́ бенте́жаться, коли́ хова́єш вид Свій;* як забира́єш дух у них, вони́ ги́нуть і поверта́ються у свій по́рох.

Зішле́ш Свій дух, – вони́ ожива́ють,* і Ти відно́влюєш лице́ землі́.

Неха́й сла́ва Госпо́дня бу́де пові́ки,* неха́й Госпо́дь раді́є тво́рами Свої́ми.

Спогля́не Він на зе́млю, і вона́ стряса́ється,* торкне́ться гір, вони́ диму́ють.

Я бу́ду Го́сподеві спі́вати по́ки життя́ мого́,* псалми́ співа́тиму, по́ки бу́ду жи́ти.

Неха́й бу́де приє́мна Йому́ моя́ пі́сня;* у Го́споді я весели́тимусь.

Неха́й грі́шники з землі ще́знуть, і беззако́нних бі́льше неха́й не бу́де.* Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.

Со́нце зна́є свій за́хід,* наво́диш те́мряву, і надхо́дить ніч.

Яка́ їх, Твої́х діл, Го́споди, си́ла!* У му́дрості все Ти створи́в.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* І ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі́, Бо́же. (3 р.)

Під час 103-го псалма священник мовить перед св. дверми вечірні молитви:

Вечірні молитви

Велика єктенія

У мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За мир усього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За святішого вселенського архиєрея Лева, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За місто це (або за село це, або за святу обитель цю), і за кожне село, місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених – і за спасення їх Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Господи щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий! Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого і яви нам знак милости Твоєї, наведи нас на дорогу Твою, щоб ходили ми в Твоїй правді. Звесели серця наші, щоб ми боялись імення Твого святого, бо Ти великий і твориш чуда; Ти Бог єдиний і немає подібного Тобі між богами, Господи. Ти сильний у милості і добрий у силі, аби допомагати й утішати, і спасати всіх, хто на ім'я Твоє святе уповає.]

Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Блажен муж

Блаже́н муж, – Алилу́я, – що за ра́дою безбо́жних не хо́дить. (Пс. 1,1) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Бо Госпо́дь дба́є про путь пра́ведних, а путь безбо́жних заги́не. (Пс. 1,6) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Служі́те Го́сподеві в стра́сі і ра́дуйтеся у тремті́нні. (Пс. 2,11) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Блаже́нні всі, що на Ньо́го наді́ються. (Пс. 2,12) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Воскре́сни, Го́споди, спаси́ мене́, мій Бо́же. (Пс. 3,8) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

У Го́спода спасі́ння; і на Твій наро́д – благослове́ння Твоє́. (Пс. 3,9) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

І ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі́, Бо́же. (3 р.)

Мала єктенія

Ще і ще в мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Господи, в обуренні твоїм не картай нас, ані в гніві твоїм нас не карай, але поводься з нами за милістю твоєю, Лікарю і Зцілителю душ наших. Приведи нас до бажаної пристані твоєї, просвіти очі сердець наших на пізнання твоєї правди і дай нам останок теперішнього дня мирний і безгрішний, і ввесь час життя нашого, заради молитов святої Богородиці і всіх святих.]

Священник: Бо Твоя є влада і Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Псалом 140

Два перші стихи 140-го псалма, на глас 7.

Го́споди, взива́ю я до Те́бе, ви́слухай мене́.* Ви́слухай мене́, Го́споди.* Го́споди, взива́ю я до Те́бе, ви́слухай мене́.* Почу́й го́лос молі́ння мого́,* коли́ взива́ю до Те́бе.* Ви́слухай мене́, Го́споди.

Неха́й піднесе́ться моли́тва моя́,* мов кади́ло пе́ред Тобо́ю;* підно́шення рук мої́х,* як же́ртва вечі́рня.* Ви́слухай мене́, Го́споди.

Поста́в, Го́споди, мої́м уста́м сторо́жу;* до двере́й губ мої́х − ва́рту!

Не дай схили́тися се́рцеві моє́му* до чо́гось зло́го.

Ані чини́ти лихі́ вчи́нки з людьми́, що тво́рять беззако́ння,* – ні ла́сощів ї́хніх я не хо́чу ї́сти.

Неха́й пра́ведник по-до́брому б’є мене́ й виправля́є,* а олі́я грі́шного неха́й не нама́стить голови́ моє́ї.

Я все-таки́ моли́тимусь,* незважа́ючи на ї́хні злі вчи́нки.

Якщо́ су́ддів ї́хніх ски́нуть в уще́лини ске́лі,* то почу́ють, що слова́ мої́ лю́бі.

Немо́вби хтось розби́в і розри́в зе́млю,* розки́дано ї́хні ко́сті пе́ред а́дом.

Бо до Те́бе, Го́споди, мій Бо́же, мої́ о́чі;* до Те́бе прибіга́ю, не губи́ душі́ моє́ї.

Збережи́ мене́ від пе́тлі, що її́ наста́вили на ме́не,* і від сильця́ тих, що тво́рять беззако́ння.

Неха́й грі́шники впаду́ть у вла́сні сі́ті всі ра́зом,* а я пройду́ безпе́чно.

Псалом 141

Я го́лосом мої́м до Го́спода взива́ю,* я го́лосом мої́м до Го́спода молю́ся.

Ска́ргу мою́ пе́ред Ним вилива́ю,* мою́ скру́ту Йому́ я виявля́ю.

Коли́ триво́житься в мені́ дух мій, Ти знає́ш мою́ сте́жку.* На доро́зі, де я ступа́ю, та́йно розста́вили сильце́ на ме́не.

Погля́нь право́руч і подиви́ся:* нема́ ніко́го, хто дбав би за ме́не.

Нема́ куди́ мені́ втіка́ти,* нема́ ніко́го, хто піклува́вся би мно́ю.

До Те́бе, Го́споди, взива́ю й кажу́:* Ти моє́ прибі́жище, в землі́ живи́х Ти − моя́ до́ля!

Зверни́ ува́гу на моє́ блага́ння,* бо я ве́льми неща́сний.

Спаси́ мене́ від гони́телів мої́х,* бо вони́ сильні́ші від ме́не.

Стихири

Стих: Ви́веди з в’язни́ці мою́ ду́шу,* щоб дя́кувати І́мені Твоє́му.

(г. 7): Прийді́те й раді́ймо з Го́сподом,* що здола́в вла́ду сме́рти й просвіти́в лю́дський рід,* з безтіле́сними взива́ючи:* Тво́рче і Спа́се наш, − сла́ва Тобі́!

Стих: Мене́ обсту́плять пра́ведники,* бо Ти добро́ мені́ вчи́ниш.

Ти ви́терпів хрест і погребе́ння за нас, Спа́се,* і, як Бог, умертви́в сме́ртю смерть.* Тому́ й поклоня́ємось Твоє́му на тре́тій день воскресі́нню,* Го́споди, – сла́ва Тобі́!

Псалом 129

Стих: З глиби́н взива́ю до Те́бе, Го́споди,* Го́споди, почу́й мій го́лос.

Апо́столи, ба́чивши воскресі́ння Творця́,* чудува́лись, співа́ючи хвалу́ а́нгельську:* Це − сла́ва Це́ркви, це – скарби́ ца́рства.* Го́споди, що стражда́в за нас, − сла́ва Тобі́!

Стих: Неха́й бу́дуть Твої́ ву́ха ува́жні,* до го́лосу бла́гання мого́.

Хоч і схопи́ли Тебе́, Хри́сте, беззако́нні лю́ди,* але́ Ти - мій Бог, і не стида́юсь;* би́ли Тебе́ по пле́чах, і не відріка́юсь;* до хреста́ Тебе́ приби́ли, і цього́ не скрива́ю;* воскресі́нням Твої́м хвалю́ся, бо Твоя́ смерть є життя́м мої́м.* Всеси́льний і людинолю́бний Го́споди, − сла́ва Тобі́!

Стих: Коли́ Ти, Го́споди, зважа́тимеш на беззако́ння, то хто всто́їться, Го́споди.* Та в Те́бе є проще́ння.

(г. 6): Посвя́чення вшано́вується,* мо́вить стари́й зако́н і до́бре вка́зує,* та ра́дше нове́ неха́й вшано́вується че́рез посвя́чення;* адже́ «посвятя́ться острови́ Бо́гові»,* як гово́рить Іса́я,* під ни́ми ж нале́жить розуміти: Церкви́ із язи́чників,* що ни́ні встано́влюються* й отри́мують тверду́ осно́ву в Бо́зі.* Тим-то й ми ни́нішнє посвя́чення* духо́вно торжеству́ймо.

Стих: За́для І́мени Твого́ наді́юсь на Те́бе, Го́споди, наді́ється душа́ моя́ на сло́во Твоє́;* наді́ється душа́ моя́ на Го́спода.

Оно́влюйтеся, бра́ття,* і, ста́ру люди́ну відложи́вши,* в новизні життя́ жи́тельствуйте,* накла́вши узду́ на все, від чо́го смерть;* усі чле́ни ви́школімо,* вся́ку лука́ву пожи́ву з дре́ва знена́видівши;* і зга́дуймо старе́ тільки за́для то́го,* щоб його́ уника́ти.* Так неха́й оно́влюється люди́на,* так ушано́вується оно́влення день!

Стих: Від ра́нньої сторо́жі до но́чі від ра́нньої сторо́жі* неха́й упова́є Ізра́їль на Го́спода.

Поста́вив єси́ ве́жею кріпости* Це́ркву Твою́, Хри́сте,* Предвічне Сло́во;* адже́ заснува́в єси́ її на ске́лі віри.* Тим-то непохи́тною зостає́ться вона́ во вік,* ма́ючи Тебе́, що за́для не́ї став в оста́нній час безперемінно чоловіком.* Тому́ в благода́ренні оспівуємо Тебе́, промовля́ючи:* «Ти єси́ Су́щий пе́ред віка́ми,* і навік, і да́лі Цар наш;* сла́ва Тобі!»

Стих: Бо в Го́спода ми́лість і відку́плення вели́ке в Ньо́го;* Він ви́зволить Ізра́їля від усьо́го беззако́ння його́.

(г. 5, самоподібний): Ра́дуйся, Живоно́сний Хре́сте, * благоче́стя перемо́ги знак непобо́рний, * бра́мо ра́йська, * вірних утве́рдження, * Це́ркви огоро́до; * тобо́ю тлін зруйно́вано і зни́щено, * і погли́нено си́лу сме́рти, * і ми вознесли́ся од землі на Не́бо; * збро́є неперемо́жна, * бісів протибо́рче, * сла́во му́чеників, * преподо́бних істинна окра́со, * при́стане спасіння, * – ти дару́єш світові вели́ку ми́лість.

Псалом 116

Стих: Хвалі́те Го́спода всі наро́ди!* Прославля́йте Його́ всі лю́ди!

Ра́дуйся, Госпо́дній Хре́сте, * яки́м від прокля́ття ви́зволилося лю́дство, * спра́вжньої ра́дости знаме́ння; * ти поверга́єш ворогів при твоє́му воздви́женні, всесвяще́нний; * на́ша допомо́го, * царів могу́тносте, * кріпосте пра́ведних, * красо́ свяще́ників; * зобра́ження, яке́ від ли́ха ізбавля́є, * же́зле си́ли, яки́м пасе́мося; * збро́є ми́ру, * яку́ зо стра́хом ото́чують Ангели; * боже́ственна сла́ва Христа́, * Яки́й подає́ світові вели́ку ми́лість.

Стих: Вели́ке бо до нас Його́ милосе́рдя,* і ві́рність Го́спода пові́ки.

Ра́дуйся, сліпи́х проводарю́, * не́мічних лікарю, * воскресіння всіх поме́рлих, * ти воздви́гнув нас, у тління па́дших; * Хре́сте многоцінний, * яки́м зруйно́вано тлін * і процвіло́ нетління, * і ми, сме́ртні, обожи́лися, * і дия́вола остато́чно низве́ржено! * Днесь ба́чачи, як ти воздвига́єшся * рука́ми архиєре́йськими, * превозно́симо на тобі Вознесе́нного * і поклоня́ємося тобі, * го́йно черпа́ючи вели́ку ми́лість.

Слава (г. 6): Па́м’ять посвя́чення зве́ршуючи, Го́споди,* Тебе́, Да́теля свя́тости сла́вимо,* мо́лячись, щоб освяти́лися на́ших душ чуття́,* засту́пництвом сла́вних страстоте́рпців,* Благи́й Всеси́льний!

І нині (догмат, г. 7): Ма́тір’ю ти ста́ла надприро́дно, Богоро́дице,* і несказа́нно та незбагне́нно залиши́лась Ді́вою;* чу́да ж твої́х роди́н язи́к сказа́ти неспромо́жен.* Бо зача́ття твоє́, Пречи́ста, було́ преди́вне,* і недося́жний є о́браз роди́н.* Бо коли́ Бог хо́че, то зміня́ється і лад приро́ди.* Тому́ всі ми тебе́, за Ма́тір Бо́жу ма́ючи, блага́ємо щи́ро:* Моли́сь, щоб спасти́ся ду́шам на́шим.

Вхід

Диякон: Господеві помолімся.

а священник мовить потиху молитву входу:

Благий Людинолюбче Царю, що все благословляєш! Молимось Тобі наполегливо, серцем сокрушеним і духом смиренним: Благослови наші входи і виходи, Христе, істинний Боже наш. Бо прихід Твій і вознесіння, і пожиття з людьми завжди благословенне: нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

По молитві входу диякон, вказуючи орарем на схід, каже до священника:

Благослови, владико, святий вхід.

Священник благословляє до сходу і каже:

Благословенний вхід святих твоїх, нині і повсякчас і на віки віків.

Премудрість! Прості!

Вірні: Сві́тло ти́хе свято́ї сла́ви безсме́ртного Отця́ небе́сного, свято́го, блаже́нного, Ісу́се Хри́сте, дожи́вши до за́ходу со́нця, поба́чивши сві́тло вечі́рнє, сла́вимо Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха – Бо́га. Досто́йно є повсякча́с прославля́ти Тебе́ голоса́ми побо́жними, Си́ну Бо́жий, що життя́ дає́ш усьому́ сві́ту, тому́ світ уве́сь сла́вить Тебе́.

Після кадження і закінчення пісні диякон, підійшовши до св. дверей і дивлячись на людей, виголошує:

Будьмо уважні!

Священник: Мир всім.

Премудрість, будьмо уважні!

Прокімен (г. 6):

Госпо́дь царю́є,* у ве́лич Він зодягну́вся (Пс. 92,1).

Стих: Вдягну́всь Госпо́дь у си́лу і опоя́сався (Пс. 92,1).

Стих: Бо Він утверди́в вселе́нну, і вона́ не захита́ється (Пс. 92,1).

Стих: До́мові Твоє́му, Го́споди, нале́жить свя́тість на до́вгі лі́та (Пс. 92,6).

Читання

Премудрість.

Чтець: З книги Царів читання

Будьмо уважні.

Чтець: Став Соломон перед Господнім жертовником, перед усією громадою Ізраїля, зняв руки до неба і промовив: «Господи, Боже Ізраїля! Нема Бога, що був би Тобі рівня, ні на небі вгорі, ні на землі внизу. Ти бережеш завіт і милость слугам Твоїм, що ходять перед Тобою усім серцем. Чи ж Богові бо справді жити на землі? Таже ж небо і небо небес не можуть Тебе вмістити! А що вже цей храм, що я збудував Тобі! Однак зглянься, Господи, мій Боже, на молитву й на благання слуги Твого й вислухай взивання та мольбу, якими слуга Твій оце сьогодні 1 ебе молить. Нехай очі Твої споглядають уночі й удень на храм цей, на місце, про яке Ти сказав: Ім’я моє буде там! - Вислухай молитву, якою слуга Твій молитиметься на цьому місці! Вислухай, благання слуги Твого і народу Твого, Ізраїля, коли вони будуть молитися на цьому місці. Вислухай з місця, де Ти перебуваєш, з неба; вислухай і прости». (3 Цар. 8, 22-23; 27-30)

Премудрість.

Чтець: З книги Приповідок читання

Будьмо уважні.

Чтець: Господь мудрістю заснував землю, він розумом утвердив небо. Його знанням розсілися глибини, і хмари скрапують росою. Мій сину! Бережи розум і обачність; нехай не зникають з-перед очей у тебе, і вони будуть життям душі твоєї, окрасою твоєї шиї. Тоді ходитимеш безпечно дорогою твоєю, і нога твоя не спотикнеться. Коли сідатимеш, нічого не будеш боятися, коли лягатимеш, сон твій буде солодкий. Не бійся ні переляку раптового, ані напасти злих, коли нагряне, бо Господь буде безпекою твоєю і збереже ногу твою від пастки. Не затримуй добра від того, кому воно належить, коли рука твоя здоліє це зробити. Не кажи ближньому: «Йди геть, потім прийдеш, дам узавтра», - коли є у тебе щось. Не куй зла на твого ближнього, коли він з тобою перебуває в довір’ї. Не сварися з чоловіком без причини, якщо він тобі зла не заподіяв. Насильникові не завидуй, не наслідуй його поведінки, бо розбещений для Господа осоружний, з праведниками ж його дружба. Прокляття Господа в домі злого, а житло праведника він благословляє. З насмішників Господь сміється, покірним дає ласку. (Прип. 3, 19-34)

Премудрість.

Чтець: З книги Приповідок читання

Будьмо уважні.

Чтець: Мудрість собі будинок збудувала і витесала сім стовпів до нього. Забила свої жертви, вина свого налила і стіл свій теж приготувала. Послала своїх служниць, щоб оповістити по щонайвищих закутках у місті: Хто простодушний, нехай сюди заверне, безумному ж вона сказала: “Ходіте, мій хліб їжте і вино, що я приготувала, пийте; киньте безумство - й житимете, ходіть дорогою розуму.” Хто хоче кепкуна наставляти, напитає собі неславу, а сором - хто докоряє грішникові. Не докоряй кепкунові, а то він тебе зненавидить; докоряй мудрому, - він тебе полюбить. Дай мудрому пораду, він стане ще мудрішим; навчи праведника, і він знання побільшить. Початок мудрости - острах Господній; спізнання Всесвятого - розум. Бо мною продовжиться вік твій, роки життя твого причиняться. (Прип. 9, 1-11)

Єктенія усильного благання

Промовмо всі з усієї душі і з усієї мислі нашої, промовмо.

Вірні: Господи, помилуй.

Господи, Вседержителю, Боже отців наших, молимось тобі, вислухай і помилуй.

Вірні: Господи, помилуй.

Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Ще молимось за святішого вселенського архиєрея Лева, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, за тих, що служать і послужили у святім храмі цьому, і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів і сестер наших.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

[Господи, Боже наш! Згадай нас грішних і недостойних слуг Твоїх, коли призиваємо святе ім'я Твоє, і не осороми нас, коли очікуємо милости Твоєї, але вислухай, Господи, усі наші спасенні прохання, і вчини нас достойними любити і боятися Тебе від усього серця нашого і творити в усьому волю Твою.]

Священник: Бо милостивий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Сподоби, Господи

Сподо́би, Го́споди, цього́ ве́чора* без гріха́ зберегти́ся нам.

Благослове́нний Ти, Го́споди, Бо́же отці́в на́ших,* і хва́льне і просла́влене Ім’я́ Твоє́ наві́ки. Амі́нь.

Неха́й бу́де, Го́споди, ми́лість Твоя́ на нас,* бо ми наді́ємось на Те́бе.

Благослове́нний Ти, Го́споди,* навчи́ мене́ устано́в Твої́х.

Благослове́нний Ти, Влади́ко,* врозуми́ мене́ устано́вами Твої́ми.

Благослове́нний Ти, Святи́й,* просвіти́ мене́ устано́вами Твої́ми.

Го́споди, ми́лість Твоя́ пові́ки,* не покида́й ді́ло рук Твої́х.

Тобі́ нале́жить хвала́,* Тобі́ нале́жить пі́сня.

Тобі́ нале́жить сла́ва:* Отцю́ і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,

І ни́ні і повсякча́с,* і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Прохальна єктенія

Сповнім вечірню молитву нашу Господеві.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Господи, помилуй.

Вечора всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Прощення й відпущення гріхів, і прогрішень наших у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Доброго й пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Боже великий і вишній, в Тебе одного є безсмертність і в світлі живеш недоступнім. Ти все створіння мудро створив, відокремив світло від темряви і сонце поклав, щоб правити днем, а місяць і зорі, щоб володіли ніччю, нас же грішних вчинив достойними і в теперішню годину стати перед Твоїм обличчям, щоб Тебе визнавати і принести Тобі вечірнє славослов'я. Направ, Людинолюбче, молитву нашу, немов кадило, перед Тобою і прийми її, як благовонний запах. Дай нам мирний цей вечір і близьку вже ніч; зодягни нас у броню світла; визволь нас від нічного страху і всякої речі, що в темряві з'являється, і дай сон, що його Ти дарував на відпочинок нашій немічності, вільний від усякого маріння диявольського. Владико, давче добра, хай і на нашій постелі, бувши Тобі милими, згадуємо вночі Твоє ім'я і, просвічувані навчанням Твоїх заповідей, встанемо в душевній радості до звеличування Твоєї доброти, приносячи твоєму милосердю молитви і моління, за наші і всіх Твоїх людей провини. Відвідай їх задля молитов святої Богородиці.]

Священник: Бо Ти – Бог милости, ласк і людинолюбности, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священник: Мир всім.

Вірні: І духові твоєму.

Голови ваші перед Господом схиліть.

Вірні: Тобі, Господи.

Священник читає молитву: Господи, Боже наш, що прихилив небо і зійшов на спасіння людського роду! Зглянься на слуг Твоїх і на спадкоємство Твоє, бо перед Тобою, страшним і людинолюбним Суддею, слуги Твої схилили свої голови і зігнули свої шиї, не від людей очікуючи допомоги, але на Твою надіючись милість і Твого очікуючи спасіння; тож оберігай їх повсякчасно, і в цей вечір, і в прийдешню ніч збережи від усякого ворога, і від будь-якого зазіхання диявольського, і від думок марних, і спогадів лукавих.

Священник: Нехай буде влада царства Твого благословенна і дуже прославлена: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Стихири на стиховні

(г. 7): Ти воскре́с із гро́бу, Спа́се сві́ту,* і підня́в люде́й з Твої́м ті́лом.* Го́споди, – сла́ва Тобі́!

Стих: Госпо́дь царю́є,* у ве́лич Він зодягну́вся. (Пс. 92,1)

Прийді́ть і поклоні́мось воскре́слому з ме́ртвих,* що всіх просвіти́в,* бо Він ви́зволив нас від а́дських мук* Свої́м на тре́тій день воскресі́нням,* даючи́ нам життя́ і вели́ку ми́лість.

Стих: Бо Він утверди́в вселе́нну,* і вона́ не захита́ється. (Пс. 92,1)

В ад зійшо́вши, Хри́сте, Ти смерть полони́в* і, на тре́тій день воскре́снувши, з Собо́ю воскреси́в і нас,* що сла́вимо Твоє́ могу́тнє воскресі́ння,* людинолю́бний Го́споди.

Стих: До́мові Твоє́му, Го́споди,* нале́жить свя́тість на до́вгі лі́та. (Пс. 92,5)

Ди́вним Ти, Го́споди, видава́вся, немо́в со́нний лежачи́ у гро́бі,* але́, воскре́снувши на треті́й день,* як всемогу́тній, Ти співвоскреси́в Ада́ма, що кли́кав:* Сла́ва воскресі́нню Твоє́му, єди́ний Людинолю́бче!

Слава (г. 2): Посвя́чення зга́дуючи* всесвяще́нного хра́му Твого́ воскресіння,* Тебе́ сла́вимо, Го́споди,* що освяти́в його́ і ви́вершив самосоверше́нною Твоє́ю благода́ттю,* і краси́шся в ньо́му таїнстве́нними і свяще́нними обря́дами,* що їх вірні священнодіють,* і прийма́єш із рук рабів Твоїх безкро́вні і пречи́сті же́ртви,* а тим, що пра́вильно їх прино́сять, воздає́ш гріхів очи́щення* і вели́ку ми́лість.

І нині: Боже́ственний скарб, що в землі кри́вся,* – Життєда́вця Хрест* – на небеса́х показа́вся царе́ві благочести́вому,* і про подола́ння ворогів явля́є зрозумілий на́пис.* Той же, радіючи, з вірою і любо́в’ю,* Бо́жою си́лою піднісшись на висоту́ умозріння,* з превели́кою дбайли́вістю із земни́х надр його́ вино́сить* на ви́зволення світу* і спасіння душ на́ших.

Пісня Симеона

Ни́ні відпуска́єш слугу́ Твого́, Влади́ко,* за Твої́м сло́вом у ми́рі.

Бо поба́чили о́чі мої́* спасі́ння Твоє́;

Що приготува́в Ти* пе́ред усіма́ наро́дами;

Сві́тло на просві́ту пога́нам,* і сла́ву лю́ду Твого́, Ізра́їля.

Святи́й Бо́же, святи́й Крі́пкий, святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3 р.)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Пресвята́ Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, завіта́й і зціли́ не́мочі на́ші, І́мени Твого́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

О́тче наш, що єси́ на небеса́х,* неха́й святи́ться ім’я́ Твоє́,* неха́й при́йде ца́рство Твоє́,* неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі́.* Хліб наш насу́щний дай нам сього́дні;* і прости́ нам прови́ни на́ші,* як і ми проща́ємо винува́тцям на́шим;* і не введи́ нас у споку́су,* але́ ви́зволи нас від лука́вого.

Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Тропарі

(г. 7): Розори́в Ти хресто́м Твої́м смерть,* отвори́в Ти розбі́йникові рай,* мироно́сицям плач переміни́в Ти,* і апо́столам пропові́дати повелі́в,* що воскре́с Ти, Хри́сте Бо́же,* даючи́ сві́тові вели́ку ми́лість.

Слава: (г. 4): Як безцінну красу́ вну́трішньої богоо́бразної ски́нії,* так зо́внішню яви́в єси́ ве́лич свято́го хра́му сла́ви Твоє́ї, Го́споди.* Утверди́ його́ повік-віку* і прийми́ моли́твами Богоро́диці на́ші блага́ння,* що їх у ньо́му безнаста́нно Тобі прино́симо,* всіх Життя́ і Воскресіння.

І нині: (г. 4): Животво́рчий хрест Твого́ благодія́ння,* яки́й дарува́в Ти нам, недосто́йним, Го́споди,* Тобі́ прино́симо як моли́тву.* Спаси́ благові́рний наро́д і мі́сто Твоє́́, що мо́литься,* зара́ди Богоро́диці, єди́ний Людинолю́бче.

Великий відпуст

Прему́дрість!

Вірні: Благослови́.

Священник: Благослове́нний Христо́с Бог наш, за́вжди, ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в.

Вірні: Амі́нь. Утверди́, Бо́же, святу́ правосла́вну ві́ру на ві́ки вікі́в.

Священник: Пресвята́ Богоро́дице, спаси́ нас.

Вірні: Чесні́шу від херуви́мів* і незрівня́нно славні́шу від серафи́мів,* що без зотлі́ння Бо́га Сло́во породи́ла,* су́щу Богоро́дицю, тебе́ велича́ємо.

Священник: Сла́ва Тобі́, Хри́сте Бо́же, упова́ння на́ше, сла́ва Тобі́!

Вірні: Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь. Го́споди, поми́луй. (3 р.) Благослови́.

Священник: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш - молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, і святого, якого є храм, і святого священномученика Корнилія, сотника, і всіх святих - помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.

Вірні: Амінь.

Після Вечірні

(г. 6): Воскресі́ння Твоє́, Хри́сте Спа́се,* а́нгели оспі́вують на небеса́х,* і нас на землі́ сподо́би чи́стим се́рцем* Тебе́ спі́вом прославля́ти.