Неділя 11-та по Зісланні Святого Духа. Св. ап. Матія
Polyeleos Feast. Dormition Fast. Post-feast of the Transfiguration.
Божественна Літургія
Перший антифон
Стих: Воскли́кніте Господе́ві, вся зе́мле,* співа́йте ж І́мені Його́, відда́йте сла́ву в хвалí Йому́! (Пс. 65,2)
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.
Стих: Го́лос гро́му Твого́ в небокру́зі,* освіти́ли бли́скавки Твої́ вселе́нну, здригну́лася й затремті́ла земля́. (Пс. 76,19)
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.
Стих: У сла́ву й ве́лич одягну́вся Ти,* приоді́вся сві́тлом, на́че ри́зою. (Пс. 103,1-2)
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.
(Якщо скорочується Літургію, перейди до Єдиноро́дний Си́ну).
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.
Другий антифон
Стих: Го́ри сіо́нські, ре́бра півні́чні,* го́род царя́ вели́кого. (Пс. 47,3)
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що переобрази́вся на горі́, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Стих: І уві́в їх до гори́ святи́ні Своє́ї,* гори́ тіє́ї, що здобула́ прави́ця Його́. (Пс. 77,54)
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що переобрази́вся на горі́, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Стих: Го́ру сіо́нську, яку́ возлюби́в,* і збудува́в, як одноро́га, святи́лище Своє́. (Пс. 77,68-69)
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що переобрази́вся на горі́, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Єдиноро́дний Си́ну і Сло́во Бо́же, безсме́ртний Ти, і зво́лив Ти спасі́ння на́шого ра́ди воплоти́тися від свято́ї Богоро́диці і присноді́ви Марі́ї, незмі́нно ста́вши люди́ною. І розп’я́тий був Ти, Хри́сте Бо́же, сме́ртю смерть подола́в. Ти оди́н із Свято́ї Тро́йці, рівносла́вимий з Отце́м і Святи́м Ду́хом, спаси́ нас.
Третій антифон
Прийді́те, возра́дуємся Господе́ві, воскли́кнім Богу, Спаси́телеві на́шому.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що переобрази́вся на горі́, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Іді́м пере́д лице́м Його́ з іспові́данням, і псалма́ми воскли́кнім Йому́.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що переобрази́вся на горі́, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Бо Бог – вели́кий Госпо́дь і цар вели́кий по всій землі́.
Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що переобрази́вся на горі́, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Вхідне: Прийді́те поклоні́мся і припаді́м до Христа́. Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що переобрази́вся на горі́, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.
Тропар воскресний (г. 2): Коли́ зійшо́в Ти до сме́рти, Життя́ безсме́ртне,* тоді́ ад умертви́в Ти збли́ском божества́.* Коли́ ж і уме́рлих із глиби́н підзе́мних воскреси́в Ти,* всі си́ли небе́сні взива́ли:* Життєда́вче, Хри́сте Бо́же наш, сла́ва Тобі́.
Тропар (г. 7): Переобрази́вся Ти на горі́, Хри́сте Бо́же,* показа́вши ученика́м Твої́м сла́ву Твою́, скі́льки змогли́.* Неха́й засія́є і нам, грі́шним, сві́тло Твоє́ повсякча́сне,* молитва́ми Богоро́диці, Світлода́вче, сла́ва Тобі́.
Тропар святому (г. 3): Апо́столе святи́й Маті́ю,* моли́ милости́вого Бо́га,* щоб відпу́щення прогрі́шень пода́в ду́шам на́шим.
Кондак воскресний (г. 2): Воскре́с єси́ з гро́бу, всеси́льний Спа́се,* і ад, ви́дівши чу́до, вжахну́вся, і ме́ртві возста́ли,* а творі́ння, ба́чачи це, ра́дується ра́зом з Тобо́ю,* і Ада́м весели́ться, і світ, Спа́се мій, оспі́вує Тебе́ повсякча́сно.
Сла́ва: Кондак святому (г. 4): Вістува́ння твоє́, що, як світлося́йне со́нце,* ви́йшло на ввесь світ,* просві́чує благода́ттю Це́ркву наро́дів,* чудоно́сний Маті́ю, апо́столе.
І ни́ні: Кондак свята (г. 7): На горі́ переобрази́вся Ти,* і, скі́льки змогли́, ученики́ Твої́ сла́ву Твою́, Хри́сте Бо́же, ви́діли,* щоб, коли́ поба́чать, як Тебе́ розпина́ють,* стражда́ння зрозумі́ли доброві́льне,* а сві́тові пропові́дять,* що Ти єси́ воі́стину О́тче ся́яння.
Прокімен (г. 2): Крі́пость моя́ і пі́сня моя́ – Госпо́дь, і став мені́ спасі́нням (Пс. 117,14).
Стих: Кара́ючи покара́в мене́ Госпо́дь, та сме́рті не переда́в мене́ (Пс. 117,18).
І святому (г. 8): На всю зе́млю ви́йшло віща́ння їх і до кінці́в вселе́нної - глаго́ли їх (Пс. 18,5).
Стих: Небеса́ повіда́ють сла́ву Бо́жу, творі́ння ж рук Його́ сповіща́є твердь (Пс. 18,2).
До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
Ряд.: 1 Кор. 141 зач.; 9, 2-12.
2. Браття, ви достовірний доказ у Господі мого апостольства. 3. Ось моя оборона перед тими, що мене судять. 4. Хіба ми не маємо права їсти й пити? 5. Хіба ми не маємо права водити сестру – жінку, як інші апостоли, брати Господні і Кифа? 6. Чи може, один я і Варнава не маємо права на те, щоб не працювати? 7. Хто коли своїм коштом служив у війську? Хто садить виноградник і не їсть із нього плоду? Хто пасе стадо і не живиться молоком від стада?
8. Хіба я говорю тільки як людина? Хіба й закон не каже цього? 9. Таж у законі Мойсея написано: Не зав'язуй рота волові, коли молотить. Чи Бог турбується про волів? 10. Чи, може, ради нас говорить? Бож ради нас написано, що хто оре, мусить орати в надії і хто молотить, молотить теж у надії, що матиме щось з того. 11. Коли ми сіяли у вас духовне, чи то велика річ, коли жатимемо у вас тілесне? 12. І коли інші мають це право над вами, чому не більше ми? Та ми не користуємося цим правом, але весь час терпимо, щоб не робити ніякої перешкоди Євангелію Христа.
Діянь святих апостолів читáння.
Ап.: Ді. 2 зач.; 1, 12-17; 21-26.
12. В той час вернулися апостоли в Єрусалим з гори, яка зветься Оливною, що близько Єрусалиму – день ходи в суботу. 13. Увійшовши в місто, зійшли на горницю, де вони пробували: Петро і Іван, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, син Якова. 14. Всі вони пильно й однодушно були на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з його братами.
15. Тими днями Петро, вставши серед братів, яких зібралось було разом близько ста двадцяти, мовив:
16. – Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який став проводирем тих, що схопили Ісуса. 17. Він був зачислений до нас і прийняв частку служби цієї.
21. Треба, отже, щоб із цих мужів, що сходились з нами ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами, 22. почавши від хрищення Івана аж до дня, коли він від нас вознісся, щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.
23. І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвише Юст, і Матія. 24. І, помолившись, сказали:
– Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав, 25. щоб узяти місце тієї служби й апостольства, від якого відпав Юда, щоб іти на своє місце.
26. І кинули жереб, і жереб упав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.
Алилуя (г. 2): Ви́слухає тебе́ Госпо́дь у день печа́лі, захисти́ть тебе́ ім’я́ Бо́га Я́кова (Пс. 19,2).
Стих: Го́споди, спаси́ царя́ Свого́ і почу́й нас у день, коли́ призове́мо Тебе́ (Пс. 19,10).
I святому (г. 1): Іспові́дять небеса́ чуда́ Твої́, Го́споди, і і́стину Твою́ - в собо́рі святи́х (Пс. 88,6).
Стих: Бог просла́влюваний на ра́ді святи́х (Пс. 88,8).
Від Матея святого Євангелія читáння.
Ряд.: Мт. 77 зач. 18, 23-35.
Сказав Господь притчу оцю:
23. Царство небесне похоже на царя, що хотів звести рахунки з слугами своїми. 24. Коли він розпочав зводити рахунки, приведено йому одного, що був винен десять тисяч талантів. 25. А що не мав той чим віддати, пан велів продати його, жінку, дітей і все, що він мав, і віддати. 26. Тоді слуга, впавши йому до ніг. поклонився лицем до землі й каже:
– Потерпи мені, пане, все тобі верну.
27. І змилосердився пан над тим слугою, відпустив його й подарував йому борг той. 28. Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динарів, схопив його й почав душити його, кажучи:
– Верни, що винен.
29. Співслуга його впав йому в ноги й почав його просити. Потерпи мені, я тобі верну. 30. Та той не хотів; пішов і кинув його в темницю, аж поки не верне борг. 31. Коли товариші його побачили, що сталось, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про всю справу. 32. Тоді пан покликав його і сказав йому:
– Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. 33. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?
34. І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки не верне йому всього боргу.
35. Отак і мій Отець небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.
Від Луки святого Євангелія читáння.
Ап.: Лк. 40 зач. 9, 1-6.
1. В той час Ісус, скликавши дванадцятьох учнів своїх, дав їм силу і владу над усіма бісами, і зціляти недуги; 2. тоді послав їх проповідувати царство Боже й лікувати недужих. 3. Він до них промовив:
– Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ані дві одежі не майте. 4. В яку хату ви не увійшли б, там пробувайте, покіль не вийдете. 5. А як хто вас не прийме, виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших На свідоцтво проти них.
6. І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали добру новину і оздоровляли всюди.
Замість Досто́йно, приспів: Велича́й, душе́ моя́, Го́спода, що на Таво́рі переобрази́вся.
І ірмос (г. 4): Різдво́ Твоє́ нетлі́нно яви́лося, Бог із бокі́в Твої́х пройшо́в, во пло́ті яви́вся на землі́ і з людьми́ прожива́в. Тому́ Тебе́, Богоро́дице, всі велича́ємо.
Причасний: Хвалі́те Го́спода з небе́с, хвалі́те Його во ви́шніх (Пс. 148,1).
Другий: На всю зе́млю ви́йшло віща́ння їх і до кінці́в вселе́нної - глаго́ли їх (Пс. 18,5). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Священник: Христос, що воскрес із мертвих, істинний Бог наш - молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого, якого є храм, і святого апостола Матія, якого сьогодні пам'ять світло звершуємо, і всіх святих - помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
Вечірня
Священник: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амі́нь.
Сла́ва Тобі́, Бо́же наш, сла́ва Тобі́.
Ца́рю небе́сний, утіши́телю, Ду́ше íстини,* що всю́ди єси́ і все наповня́єш,* скарбни́це благ і життя́ пода́телю,* прийди́, і всели́ся в нас,* і очи́сти нас від уся́кої скве́рни,* і спаси́, благи́й, ду́ші на́ші.
Святи́й Бо́же, святи́й Крі́пкий, святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Пресвята́ Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, завіта́й і зціли́ не́мочі на́ші, І́мени Твого́ ра́ди.
Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
О́тче наш, що єси́ на небеса́х,* неха́й святи́ться ім’я́ Твоє́,* неха́й при́йде ца́рство Твоє́,* неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі́.* Хліб наш насу́щний дай нам сього́дні;* і прости́ нам прови́ни на́ші,* як і ми проща́ємо винува́тцям на́шим;* і не введи́ нас у споку́су,* але́ ви́зволи нас від лука́вого.
Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амі́нь. Го́споди, поми́луй. (12 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Прийді́те, поклоні́мся* царе́ві на́шому – Бо́гу.
Прийді́те, поклоні́мся* Христо́ві, царе́ві на́шому – Бо́гу.
Прийді́те, поклоні́мся і припаді́м* до само́го Го́спода Ісу́са Христа́ – царя́ і Бо́га на́шого.
Псалом 103
Благослови́, душе́ моя́, Го́спода!* Го́споди, Бо́же мій, Ти ве́льми вели́кий!
Ти одягну́вся ве́личчю і красо́ю,* Ти сві́тлом, на́че ри́зою, покри́вся.
Ти розіп’я́в, нена́че наме́т, не́бо,* Ти збудува́в Твої́ го́рниці у во́дах.
Із хмар собі́ ро́биш колісни́цю,* хо́диш на кри́лах ві́тру.
Вітри́ Свої́ми посланця́ми учиня́єш,* по́лум’я вогне́нне − слу́гами Свої́ми.
Ти заснува́в зе́млю на її́ підва́линах,* не захита́ється по ві́ки вікі́в.
Безо́днею, немо́в оде́жею, покри́в її́,* по́над го́рами ста́ли во́ди.
Пе́ред погро́зою Твоє́ю вони́ тіка́ли,* пе́ред го́лосом гро́му Твого́ тремті́ли.
Підвели́ся го́ри, зійшли́ доли́ни до мі́сця,* що Ти їм призна́чив.
Поста́вив їм грани́цю, яко́ї не пере́йдуть,* щоб зно́ву покри́ти зе́млю.
Джере́ла посила́єш у рі́ки,* які́ течу́ть по́між го́рами.
Усю́ звірину́, що в по́лі, вони́ напува́ють,* ди́кі осли́ там га́сять свою́ спра́гу.
Над ни́ми ку́блиться небе́сне пта́ство,* з-по́між гілля́к дає́ свій го́лос.
Ти напува́єш го́ри з Твої́х го́рниць,* земля́ наси́чується пло́дом діл Твої́х.
Виро́щуєш траву́ для ско́ту, зе́ла – на вжи́ток лю́дям,* щоб хліб із землі́ добува́ли:
Вино́, що се́рце лю́дське звеселя́є, олі́ю, щоб від не́ї ясні́ло обли́ччя,* і хліб, що скрі́плює се́рце лю́дське.
Наси́чуються дере́ва Госпо́дні,* ке́дри лива́нські, що посади́в їх.
На них гніздя́ться пти́ці;* бу́сли – на кипари́сах ї́хнє житло́.
Висо́кі го́ри для о́ленів,* ске́лі − для за́йців приту́лок.
Ти створи́в мі́сяць, щоб значи́ти по́ри;* со́нце зна́є свій за́хід.
Наво́диш те́мряву, і ніч надхо́дить,* що в ній вору́шаться усі́ зві́рі дібро́вні.
Левеня́та рика́ють за здо́биччю своє́ю,* пожи́ви від Бо́га для се́бе про́сять.
Хова́ються, як ті́льки зі́йде со́нце,* ляга́ють у свої́х но́рах.
Вихо́дить люди́на до свого́ ді́ла,* і до своє́ї пра́ці аж до ве́чора.
Яка́ їх, Твої́х діл, Го́споди, си́ла!* У му́дрості все Ти створи́в, − по́вна земля́ Твої́х створі́нь.
Ось мо́ре вели́ке, преширо́ке,* у ньо́му плазуні́в без лі́ку, зві́рів мали́х і вели́ких.
Там кораблі́ прохо́дять,* є і левіята́н, яко́го Ти створи́в, щоб ним ба́витися.
Усі́ вони́ від Те́бе дожида́ють,* щоб дав їм у свій час пожи́ву.
Коли́ дає́ш їм, вони́ її́ збира́ють,* як розту́люєш Твою́ ру́ку, вони́ наси́чуються бла́гом.
Вони́ бенте́жаться, коли́ хова́єш вид Свій;* як забира́єш дух у них, вони́ ги́нуть і поверта́ються у свій по́рох.
Зішле́ш Свій дух, – вони́ ожива́ють,* і Ти відно́влюєш лице́ землі́.
Неха́й сла́ва Госпо́дня бу́де пові́ки,* неха́й Госпо́дь раді́є тво́рами Свої́ми.
Спогля́не Він на зе́млю, і вона́ стряса́ється,* торкне́ться гір, вони́ диму́ють.
Я бу́ду Го́сподеві спі́вати по́ки життя́ мого́,* псалми́ співа́тиму, по́ки бу́ду жи́ти.
Неха́й бу́де приє́мна Йому́ моя́ пі́сня;* у Го́споді я весели́тимусь.
Неха́й грі́шники з землі ще́знуть, і беззако́нних бі́льше неха́й не бу́де.* Благослови́, душе́ моя́, Го́спода.
Со́нце зна́є свій за́хід,* наво́диш те́мряву, і надхо́дить ніч.
Яка́ їх, Твої́х діл, Го́споди, си́ла!* У му́дрості все Ти створи́в.
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* І ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі́, Бо́же. (3 р.)
Під час 103-го псалма священник мовить перед св. дверми вечірні молитви.
Вечірні молитви
Велика єктенія
У мирі Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За мир усього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За святішого вселенського архиєрея Лева, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За місто це (або за село це, або за святу обитель цю), і за кожне село, місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених – і за спасення їх Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі́, Го́споди.
[Господи щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий! Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого і яви нам знак милости Твоєї, наведи нас на дорогу Твою, щоб ходили ми в Твоїй правді. Звесели серця наші, щоб ми боялись імення Твого святого, бо Ти великий і твориш чуда; Ти Бог єдиний і немає подібного Тобі між богами, Господи. Ти сильний у милості і добрий у силі, аби допомагати й утішати, і спасати всіх, хто на ім'я Твоє святе уповає.]
Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Блажен муж
Блаже́н муж, – Алилу́я, – що за ра́дою безбо́жних не хо́дить. (Пс. 1,1) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Бо Госпо́дь дба́є про путь пра́ведних, а путь безбо́жних заги́не. (Пс. 1,6) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Служі́те Го́сподеві в стра́сі і ра́дуйтеся у тремті́нні. (Пс. 2,11) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Блаже́нні всі, що на Ньо́го наді́ються. (Пс. 2,12) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Воскре́сни, Го́споди, спаси́ мене́, мій Бо́же. (Пс. 3,8) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
У Го́спода спасі́ння; і на Твій наро́д – благослове́ння Твоє́. (Пс. 3,9) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
І ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі́, Бо́же. (3 р.)
Мала єктенія
Ще і ще в мирі Господеві помолімся.
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю
Вірні: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі́, Го́споди.
[Господи, в обуренні Твоїм не картай нас, ані в гніві Твоїм нас не карай, але поводься з нами за милістю Твоєю, Лікарю і Зцілителю душ наших. Приведи нас до бажаної пристані Твоєї, просвіти очі сердець наших на пізнання Твоєї правди і дай нам останок теперішнього дня мирний і безгрішний, і ввесь час життя нашого, заради молитов святої Богородиці і всіх святих.]
Священник: Бо Твоя є влада і Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Псалом 140
Два перші стихи 140-го псалма, на глас 2.
Го́споди, взива́ю я до Те́бе, ви́слухай мене́.* Ви́слухай мене́, Го́споди.* Го́споди, взива́ю я до Те́бе, ви́слухай мене́.* Почу́й го́лос молі́ння мого́,* коли́ взива́ю до Те́бе.* Ви́слухай мене́, Го́споди.
Неха́й піднесе́ться моли́тва моя́,* мов кади́ло пе́ред Тобо́ю;* підно́шення рук мої́х,* як же́ртва вечі́рня.* Ви́слухай мене́, Го́споди.
Поста́в, Го́споди, мої́м уста́м сторо́жу;* до двере́й губ мої́х − ва́рту!
Не дай схили́тися се́рцеві моє́му* до чо́гось зло́го.
Ані чини́ти лихі́ вчи́нки з людьми́, що тво́рять беззако́ння,* – ні ла́сощів ї́хніх я не хо́чу ї́сти.
Неха́й пра́ведник по-до́брому б’є мене́ й виправля́є,* а олі́я грі́шного неха́й не нама́стить голови́ моє́ї.
Я все-таки́ моли́тимусь,* незважа́ючи на ї́хні злі вчи́нки.
Якщо́ су́ддів ї́хніх ски́нуть в уще́лини ске́лі,* то почу́ють, що слова́ мої́ лю́бі.
Немо́вби хтось розби́в і розри́в зе́млю,* розки́дано ї́хні ко́сті пе́ред а́дом.
Бо до Те́бе, Го́споди, мій Бо́же, мої́ о́чі;* до Те́бе прибіга́ю, не губи́ душі́ моє́ї.
Збережи́ мене́ від пе́тлі, що її́ наста́вили на ме́не,* і від сильця́ тих, що тво́рять беззако́ння.
Неха́й грі́шники впаду́ть у вла́сні сі́ті всі ра́зом,* а я пройду́ безпе́чно.
Псалом 141
Я го́лосом мої́м до Го́спода взива́ю,* я го́лосом мої́м до Го́спода молю́ся.
Ска́ргу мою́ пе́ред Ним вилива́ю,* мою́ скру́ту Йому́ я виявля́ю.
Коли́ триво́житься в мені́ дух мій, Ти знає́ш мою́ сте́жку.* На доро́зі, де я ступа́ю, та́йно розста́вили сильце́ на ме́не.
Погля́нь право́руч і подиви́ся:* нема́ ніко́го, хто дбав би за ме́не.
Нема́ куди́ мені́ втіка́ти,* нема́ ніко́го, хто піклува́вся би мно́ю.
До Те́бе, Го́споди, взива́ю й кажу́:* Ти моє́ прибі́жище, в землі́ живи́х Ти − моя́ до́ля!
Зверни́ ува́гу на моє́ блага́ння,* бо я ве́льми неща́сний.
Спаси́ мене́ від гони́телів мої́х,* бо вони́ сильні́ші від ме́не.
Стихири
Стих: Ви́веди з в’язни́ці мою́ ду́шу,* щоб дя́кувати І́мені Твоє́му.
(г. 2): Прийді́те, поклоні́мось* наро́дженому предві́чно від Отця́ Бо́жому Сло́ву,* що ті́ло прийня́в від Ді́ви Марі́ї.* Він на хресті́ доброві́льно ви́терпів стражда́ння* і відда́вся на по́хорон, і, воскре́снувши з ме́ртвих,* спас мене́, грі́шну люди́ну.
Стих: Мене́ обсту́плять пра́ведники,* бо Ти добро́ мені́ вчи́ниш.
Христо́с, Спаси́тель наш,* скасува́в наш сме́ртний за́суд,* приби́вши його́ до хреста́,* і ви́корінив вла́ду сме́рти.* Тому́ поклоня́ємось Його́ на тре́тій день воскресі́нню.
Псалом 129
Стих: З глиби́н взива́ю до Те́бе, Го́споди,* Го́споди, почу́й мій го́лос.
З арха́нгелами просла́вмо воскресі́ння Христо́ве,* бо Він – наш визволи́тель і спаси́тель душ на́ших,* що з сла́вою ди́вною і могу́тньою си́лою* зно́ву при́йде суди́ти світ,* що його́ Він створи́в.
Стих: Неха́й бу́дуть Твої́ ву́ха ува́жні,* до го́лосу бла́гання мого́.
(г. 2, подібний: Коли з дерева): Прийдіть, з вірою святкуймо* пресвітле й божественне преображення Христове.* Довершуючи сьогодні справжню переміну,* піднімаймося духовно на вершину чеснот Христових учнів,* щоб навчившись з ними об'явлення дивних таїнств,* прославляти Спаса Господа.
Стих: Коли́ Ти, Го́споди, зважа́тимеш на беззако́ння, то хто всто́їться, Го́споди.* Та в Те́бе є проще́ння.
Радій і побожно веселися, свята Церкво вірних,* святкуючи сьогодні цей величний і всесвітлий празник!* Бо сьогодні Владика всіх преображається* і втрачену красу людини ясно опромінює* зірницею невимовної осяйности,* більш від зорі, розливши промінне сонячне сяйво.
Стих: За́для І́мени Твого́ наді́юсь на Те́бе, Го́споди, наді́ється душа́ моя́ на сло́во Твоє́;* наді́ється душа́ моя́ на Го́спода.
Бувши всіх Богом і Творцем,* він, з невимовного багатства свого милосердя, прийняв вигляд слуги;* а сьогодні усуває давній сумерк,* засяявши обличчям і появивши у своїм тілі блиск Божества.* Тому учні налякалися, і з острахом упавши ниць,* поклонилися Владиці всіх.
Стих: Від ра́нньої сторо́жі до но́чі від ра́нньої сторо́жі* неха́й упова́є Ізра́їль на Го́спода.
(г. 8, подібний: Як назвемо вас): Як нам назвати тебе, Апостоле:* Небом? – бо славу визнавав ти Божу.* Рікою? – бо створіння ти напоюєш таїнственно.* Зорею, що опромінює Церкву?* Чашею, що виточує святий напій?* Назвемо тебе найближчим другом Христовим та співмешканцем безтілесних!* Молися за спасіння душ наших.
Стих: Бо в Го́спода ми́лість і відку́плення вели́ке в Ньо́го;* Він ви́зволить Ізра́їля від усьо́го беззако́ння його́.
Справді, богомовний Апостоле,* послав тебе Христос, як стрілу світловидну,* що ворогів влучає, а пораненим душам* подає наочне зцілення.* Тому тебе належно прославляємо* і святе нині звершуємо святкування.* Молися за спасіння душ наших.
Псалом 116
Стих: Хвалі́те Го́спода всі наро́ди!* Прославля́йте Його́ всі лю́ди!
Славний боговидче Апостоле!* Прикрасилися ноги твої, що йшли правильним шляхом проповіді* і дороги нечестивців стісняли,* поширюючи божественне розуміння Слова,* що з'явилося у видимім тілі* і вибрало тебе своїм преславним учнем, Блаженний.* Моли його за спасіння душ наших.
Стих: Вели́ке бо до нас Його́ милосе́рдя,* і ві́рність Го́спода пові́ки.
Ти, славний апостоле Матію,* виконував повеління Вчителя,* а він розум твій у всьому просвітив* і показав тебе учнем та почесним благовісником* свого незбагненного Божества* Тому ти неводом благодаті виловлював людей з глибин марноти.
Слава (г. 8): Ти явно прийняв благодать Святого Духа* і став співучасником святого апостольського хору, Матію апостоле.* Тому вдихнув ти вогненне дихання,* що з неба колись зійшло у вигляді вогненного язика,* і попалив тернину поганського безбожжя.* Моли Христа Бога, Проповіднику,* щоб спаслися душі наші.
І нині (догмат, г. 2): Мину́лася тінь Зако́ну,* коли́ прийшла́ Благода́ть;* бо як кущ охо́плений по́лум’ям не згоря́в,* так і ти, Ді́во, породи́ла й ді́вою зоста́лась!* За́мість вогняно́го стовпа́ зася́яло Со́нце пра́вди,* за́мість Мойсе́я – Христо́с,* спасі́ння душ на́ших.
Вхід
Господеві помолімся.
а Священник мовить потиху молитву входу:
Благий Людинолюбче Царю, що все благословляєш! Молимось Тобі наполегливо, серцем сокрушеним і духом смиренним: Благослови наші входи і виходи, Христе, істинний Боже наш. Бо прихід Твій і вознесіння, і пожиття з людьми завжди благословенне: нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
По молитві входу диякон, вказуючи орарем на схід, каже до священника:
Благослови, владико, святий вхід.
Священник благословляє до сходу і каже:
Благословенний вхід святих твоїх, нині і повсякчас і на віки віків.
Премудрість! Прості!
Вірні: Сві́тло ти́хе свято́ї сла́ви безсме́ртного Отця́ небе́сного, свято́го, блаже́нного, Ісу́се Хри́сте, дожи́вши до за́ходу со́нця, поба́чивши сві́тло вечі́рнє, сла́вимо Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха – Бо́га. Досто́йно є повсякча́с прославля́ти Тебе́ голоса́ми побо́жними, Си́ну Бо́жий, що життя́ дає́ш усьому́ сві́ту, тому́ світ уве́сь сла́вить Тебе́.
Після кадження і закінчення пісні диякон, підійшовши до св. дверей і дивлячись на людей, виголошує:
Будьмо уважні!
Священник: Мир всім.
Премудрість, будьмо уважні!
Прокімен (г. 6):
Госпо́дь царю́є,* у ве́лич Він зодягну́вся (Пс. 92,1).
Стих: Вдягну́всь Госпо́дь у си́лу і опоя́сався (Пс. 92,1).
Стих: Бо Він утверди́в вселе́нну, і вона́ не захита́ється (Пс. 92,1).
Стих: До́мові Твоє́му, Го́споди, нале́жить свя́тість на до́вгі лі́та (Пс. 92,6).
Читання
Премудрість.
Чтець: Першого соборного послання Іванового читання
Будьмо уважні.
Чтець: Любі! Коли серце не винує, то ми маємо довір'я перед Богом, і що б ми не просили, одержуєм від нього, бо заповіді його бережемо і чинимо те, що йому вгодне. А ось його заповідь: Вірувати в ім'я його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як він дав був нам заповідь. Хто його заповіді зберігає, той і перебуває в нім, а він у ньому; і ми знаємо, що він у нас перебуває, від Духа, що його він дав нам. Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, − багато бо лжепророків прийшло на світ. З цього спізнавайте Божий дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога. А кожен дух, що не визнає Ісуса, − той не від Бога, але антихриста, про якого ви чували, що він прийде, та й тепер уже у світі. Ви, діточки, від Бога, і перемогли їх, бо більший той, хто у вас, ніж той, хто у світі. Вони від світу, тому й говорять по-світському, і світ їх слухає. Ми − від Бога. Хто знає Бога, слухає нас; хто ж не від Бога, не слухає нас. З цього спізнаємо дух правди й дух омани. (1 Йо. 3, 21-4, 6)
Премудрість.
Чтець: Першого соборного послання Іванового читання
Будьмо уважні.
Чтець: Любі! Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через нього. Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що він полюбив нас і послав Сина свого – примирення за гріхи наші. Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити. Бога ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і його любов у нас досконала. Що ми перебуваємо в ньому, і він у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого. І ми бачили і свідчимо, що Отець послав Сина − Спаса світу. Хто визнає, що Ісус – Син Божий, Бог у ньому перебуває, і він у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому. (1 Ів. 4:9-16)
Премудрість.
Чтець: Першого соборного послання Іванового читання
Будьмо уважні.
Чтець: Любі! Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого». Кожен, хто вірує, що Ісус є Христос, той народився від Бога; і кожен, хто любить того, хто породив, той любить і того, хто народився від нього. З цього пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо й заповіді його виконуємо. Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі. Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша. А хто перемагає світ, як не той, хто вірує, що Ісус – Син Божий? (1 Ів. 4:20-5:5)
Єктенія усильного благання
Промовмо всі з усієї душі і з усієї мислі нашої, промовмо.
Вірні: Господи, помилуй.
Господи, Вседержителю, Боже отців наших, молимось тобі, вислухай і помилуй.
Вірні: Господи, помилуй.
Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Ще молимось за святішого вселенського архиєрея Лева, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, за тих, що служать і послужили у святім храмі цьому, і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів і сестер наших.
Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.
Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.
Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)
[Господи, Боже наш! Згадай нас грішних і недостойних слуг Твоїх, коли призиваємо святе ім'я Твоє, і не осороми нас, коли очікуємо милости Твоєї, але вислухай, Господи, усі наші спасенні прохання, і вчини нас достойними любити і боятися Тебе від усього серця нашого і творити в усьому волю Твою.]
Священник: Бо милостивий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Сподоби, Господи
Сподо́би, Го́споди, цього́ ве́чора* без гріха́ зберегти́ся нам.
Благослове́нний Ти, Го́споди, Бо́же отці́в на́ших,* і хва́льне і просла́влене Ім’я́ Твоє́ наві́ки. Амі́нь.
Неха́й бу́де, Го́споди, ми́лість Твоя́ на нас,* бо ми наді́ємось на Те́бе.
Благослове́нний Ти, Го́споди,* навчи́ мене́ устано́в Твої́х.
Благослове́нний Ти, Влади́ко,* врозуми́ мене́ устано́вами Твої́ми.
Благослове́нний Ти, Святи́й,* просвіти́ мене́ устано́вами Твої́ми.
Го́споди, ми́лість Твоя́ пові́ки,* не покида́й ді́ло рук Твої́х.
Тобі́ нале́жить хвала́,* Тобі́ нале́жить пі́сня.
Тобі́ нале́жить сла́ва:* Отцю́ і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,
І ни́ні і повсякча́с,* і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Прохальна єктенія
Сповнім вечірню молитву нашу Господеві.
Вірні: Господи, помилуй.
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю
Вірні: Господи, помилуй.
Вечора всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Прощення й відпущення гріхів, і прогрішень наших у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Доброго й пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.
Вірні: Пода́й, Го́споди.
Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.
Вірні: Тобі́, Го́споди.
[Боже великий і вишній, в Тебе одного є безсмертність і в світлі живеш недоступнім. Ти все створіння мудро створив, відокремив світло від темряви і сонце поклав, щоб правити днем, а місяць і зорі, щоб володіли ніччю, нас же грішних вчинив достойними і в теперішню годину стати перед Твоїм обличчям, щоб Тебе визнавати і принести Тобі вечірнє славослов'я. Направ, Людинолюбче, молитву нашу, немов кадило, перед Тобою і прийми її, як благовонний запах. Дай нам мирний цей вечір і близьку вже ніч; зодягни нас у броню світла; визволь нас від нічного страху і всякої речі, що в темряві з'являється, і дай сон, що його Ти дарував на відпочинок нашій немічності, вільний від усякого маріння диявольського. Владико, давче добра, хай і на нашій постелі, бувши Тобі милими, згадуємо вночі Твоє ім'я і, просвічувані навчанням Твоїх заповідей, встанемо в душевній радості до звеличування Твоєї доброти, приносячи твоєму милосердю молитви і моління, за наші і всіх Твоїх людей провини. Відвідай їх задля молитов святої Богородиці.]
Священник: Бо Ти – Бог милости, ласк і людинолюбности, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Священник: Мир всім.
Вірні: І духові твоєму.
Голови ваші перед Господом схиліть.
Вірні: Тобі, Господи.
Священник читає молитву: Господи, Боже наш, що прихилив небо і зійшов на спасіння людського роду! Зглянься на слуг Твоїх і на спадкоємство Твоє, бо перед Тобою, страшним і людинолюбним Суддею, слуги Твої схилили свої голови і зігнули свої шиї, не від людей очікуючи допомоги, але на Твою надіючись милість і Твого очікуючи спасіння; тож оберігай їх повсякчасно, і в цей вечір, і в прийдешню ніч збережи від усякого ворога, і від будь-якого зазіхання диявольського, і від думок марних, і спогадів лукавих.
Священник: Нехай буде влада царства Твого благословенна і дуже прославлена: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Стихири на стиховні
(г. 2): Воскресі́ння Твоє́, Хри́сте Спа́се,* просвіти́ло всю вселе́нну* і Ти покли́кав до Се́бе Твоє́ створі́ння.* Всеси́льний Го́споди, – сла́ва Тобі́!
Стих: Господь царює, у велич він зодягнувся.
Ти де́ревом, Спа́се, зни́щив прокля́ття,* що від Де́рева поча́лось,* по́хороном Твої́м подола́в вла́ду сме́рти* і просвіти́в наш рід Твої́м воскресі́нням.* Тому́ й кли́чемо до Те́бе:* Життя́ пода́телю, Хри́сте Бо́же наш, – сла́ва Тобі́!
Стих: Бо Він утверди́в вселе́нну,* і вона́ не захита́ється. (Пс. 92,1)
Коли́ Ти, Хри́сте, був приби́тий до хреста́,* зміни́в єси́ красу́ творі́ння.* Вояки́, виявля́ючи нелю́дяність,* спи́сом проколо́ли Твої́ ре́бра,* вороги́ ж проси́ли опеча́тання гро́бу,* не зна́вши Твоє́ї си́ли.* Але́ Ти, Го́споди, з милосе́рдя свого́ се́рця* прийня́в погребе́ння і на тре́тій день воскре́с,* тому́, − сла́ва Тобі́!
Стих: До́мові Твоє́му, Го́споди,* нале́жить свя́тість на до́вгі лі́та. (Пс. 92,5)
Хри́сте, життя́ пода́телю!* Ти доброві́льно ви́терпів стра́сті сме́ртних ра́ди* і зійшо́в до а́ду як си́льний* і там, немо́в від лю́того зві́ра,* ви́хопив дожида́ючих Твого́ при́ходу* і, за́мість а́ду, дарува́в життя́ в раю́.* Тому́ й нам, що прославля́ємо Твоє́ на тре́тій день воскресі́ння,* дай очи́щення з гріхі́в і вели́ку ми́лість.
Слава (г. 8): Сповнившись божественного духа, чудний апостоле Матію,* вельми ревнивий був ти за Бога вседержителя,* який показав тебе повним божественних чудес,* бо маючи чудну ревнивість, ти життям своїм осягнув досконалість.* Тому, бувши на висотах і вселившися з небесними хорами,* молися, Боговидче, Слову, Христові Богові нашому,* щоб нас обдарував великою милістю.
І нині (г. 5): Прийдіть, вийдім на гору Господню, в дім Бога нашого,* і побачимо славу його Преображення,* славу як єдинородного від Отця!* Від світла приймімо світло,* і з душевним захопленням* оспівуймо Тройцю Єдиносущну навіки.
Пісня Симеона
Ни́ні відпуска́єш слугу́ Твого́, Влади́ко,* за Твої́м сло́вом у ми́рі.
Бо поба́чили о́чі мої́* спасі́ння Твоє́;
Що приготува́в Ти* пе́ред усіма́ наро́дами;
Сві́тло на просві́ту пога́нам,* і сла́ву лю́ду Твого́, Ізра́їля.
Святи́й Бо́же, святи́й Крі́пкий, святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
Пресвята́ Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, завіта́й і зціли́ не́мочі на́ші, І́мени Твого́ ра́ди.
Го́споди, поми́луй. (3 р.)
Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,* і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.
О́тче наш, що єси́ на небеса́х,* неха́й святи́ться ім’я́ Твоє́,* неха́й при́йде ца́рство Твоє́,* неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі́.* Хліб наш насу́щний дай нам сього́дні;* і прости́ нам прови́ни на́ші,* як і ми проща́ємо винува́тцям на́шим;* і не введи́ нас у споку́су,* але́ ви́зволи нас від лука́вого.
Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Вірні: Амінь.
Тропарі
(г. 2): Коли́ зійшо́в Ти до сме́рти, Життя́ безсме́ртне,* тоді́ ад умертви́в Ти збли́ском божества́.* Коли́ ж і уме́рлих із глиби́н підзе́мних воскреси́в Ти,* всі си́ли небе́сні взива́ли:* Життєда́вче, Хри́сте Бо́же наш, сла́ва Тобі́.
Слава: (г. 3): Апостоле святий Матію, моли милостивого Бога,* щоб відпущення гріхів подав душам нашим.
І нині: (г. 7): Переобразився Ти на горі, Христе Боже,* показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки змогли.* Нехай засіяє і нам, грішним, світло Твоє повсякчасне,* молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі.
Великий відпуст
Прему́дрість!
Вірні: Благослови́.
Священник: Благослове́нний Христо́с Бог наш, за́вжди, ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в.
Вірні: Амі́нь. Утверди́, Бо́же, святу́ правосла́вну ві́ру на ві́ки вікі́в.
Священник: Пресвята́ Богоро́дице, спаси́ нас.
Вірні: Чесні́шу від херуви́мів* і незрівня́нно славні́шу від серафи́мів,* що без зотлі́ння Бо́га Сло́во породи́ла,* су́щу Богоро́дицю, тебе́ велича́ємо.
Священник: Сла́ва Тобі́, Хри́сте Бо́же, упова́ння на́ше, сла́ва Тобі́!
Вірні: Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь. Го́споди, поми́луй. (3 р.) Благослови́.
Священник: Христо́с, що воскре́с із ме́ртвих, і́стинний Бог наш – молитва́ми пречи́стої Своє́ї Ма́тері, і святого славного апостола Матія, якого світлу пам’ять днесь урочисто святкуємо, і всіх святи́х сла́вних і всехва́льних апо́столів, і свято́го (ім’я, якого є храм), і всіх святи́х – поми́лує і спасе́ нас як благи́й і людинолю́бний.
Вірні: Амінь.
Після Вечірні
(г. 6): Воскресі́ння Твоє́, Хри́сте Спа́се,* а́нгели оспі́вують на небеса́х,* і нас на землі́ сподо́би чи́стим се́рцем* Тебе́ спі́вом прославля́ти.