Святе Переображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Диякон: Повеліте!

Тоді священик перед престолом виголошує:

Слава святій, одноістотній і животворчій, нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Прийдіте, поклонімся* Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся* Христові, Цареві нашому Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім* до самого Господа Ісуса Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 103

Благослови, душе моя, Господа!* Господи, Боже мій, ти вельми великий!

Ти одягнувся величчю і красою,* ти світлом, наче ризою, покрився.

Ти розіп'яв, неначе намет, небо,* ти збудував твої горниці у водах.

Із хмар собі робиш колісницю,* ходиш на крилах вітру.

Вітри своїми посланцями учиняєш,* полум'я вогненне − слугами своїми.

Ти заснував землю на її підвалинах,* не захитається по віки віків.

Безоднею, немов одежею, покрив її,* понад горами стали води.

Перед погрозою твоєю вони тікали,* перед голосом грому твого тремтіли.

Підвелися гори, зійшли долини до місця,* що ти їм призначив.

Поставив їм границю, якої не перейдуть,* щоб знову покрити землю.

Джерела посилаєш у ріки,* які течуть проміж горами.

Усю звірину, що в полі, вони напувають,* дикі осли там гасять свою спрагу.

Над ними кублиться небесне птаство,* з-поміж гілляк дає свій голос.

Ти напуваєш гори з твоїх горниць,* земля насичується плодом діл твоїх.

Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям,* щоб хліб із землі добували:

Вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя,* і хліб, що скріплює серце людське.

Насичуються дерева Господні,* кедри ливанські, що посадив їх.

На них гніздяться птиці;* бусли – на кипарисах їхнє житло.

Високі гори для оленів,* скелі − для зайців притулок.

Ти створив місяць, щоб значити пори;* сонце знає свій захід.

Наводиш темряву, і ніч надходить,* що в ній ворушаться усі звірі дібровні.

Левенята рикають за здобиччю своєю,* поживи від Бога для себе просять.

Ховаються, як тільки зійде сонце,* лягають у своїх норах.

Виходить чоловік до свого діла,* і до своєї праці аж до вечора.

Яка їх, твоїх діл, Господи, сила!* У мудрості все ти створив, − повна земля твоїх створінь.

Ось море велике, прешироке,* у ньому плазунів без ліку, звірів малих і великих.

Там кораблі проходять,* є і левіятан, якого ти створив, щоб ним бавитися.

Усі вони від тебе дожидають,* щоб дав їм у свій час поживу.

Коли даєш їм, вони її збирають,* як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.

Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій;* як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох.

Зішлеш свій дух, – вони оживають,* і ти відновлюєш лице землі.

Нехай слава Господня буде повіки,* нехай Господь радіє творами своїми.

Спогляне він на землю, і вона стрясається,* торкнеться гір, вони димують.

Я буду Господеві співати поки життя мого,* псалми співатиму, поки буду жити.

Нехай буде приємна йому моя пісня;* у Господі я веселитимусь.

Нехай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше нехай не буде.* Благослови, душе моя, Господа.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові: І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя: Слава тобі, Боже! (3 р.)

Під час 103-го псалма священик мовить перед св. дверми вечірні молитви.

Вечірні молитви

Велика єктенія

У мирі Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За мир усього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За святий храм цей і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За святішого вселенського архиєрея Лева, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За Богом бережений народ наш, за правління і все військо Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За місто це (або за село це, або за святу обитель цю), і за кожне село, місто, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

За тих, що плавають, подорожують, за недужих, страждаючих, полонених – і за спасення їх Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву й нужди, Господеві помолімся.

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Господи щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий! Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого і яви нам знак милости твоєї, наведи нас на дорогу твою, щоб ходили ми в твоїй правді. Звесели серця наші, щоб ми боялись імення твого святого, бо ти великий і твориш чуда; ти Бог єдиний і немає подібного тобі між богами, Господи. Ти сильний у милості і добрий у силі, аби допомагати й утішати, і спасати всіх, хто на ім'я твоє святе уповає.]

Священник: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Псалом 140

Два перші стихи 140-го псалма, на глас 4.

Го́споди, взива́ю я до Те́бе, ви́слухай мене́.* Ви́слухай мене, Го́споди.* Го́споди, взива́ю я до Те́бе, ви́слухай мене́.* Почу́й го́лос молі́ння мого́,* коли́ взива́ю до Те́бе.* Ви́слухай мене́, Го́споди.

Неха́й піднесе́ться моли́тва моя́,* мов кади́ло пе́ред Тобо́ю;* підно́шення рук мої́х,* як же́ртва вечі́рня.* Ви́слухай мене́, Го́споди.

Постав, Господи, моїм устам сторожу;* до дверей губ моїх − варту!

Не дай схилитися серцеві моєму* до чогось злого.

Ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня,* – ні ласощів їхніх я не хочу їсти.

Нехай праведник по-доброму б'є мене й виправляє,* а олія грішного нехай не намастить голови моєї.

Я все-таки молитимусь,* незважаючи на їхні злі вчинки.

Якщо суддів їхніх скинуть в ущелини скелі,* то почують, що слова мої любі.

Немовби хтось розбив і розрив землю,* розкидано їхні кості перед адом.

Бо до тебе, Господи, мій Боже, мої очі;* до тебе прибігаю, не губи душі моєї.

Збережи мене від петлі, що її наставили на мене,* і від сильця тих, що творять беззаконня.

Нехай грішники впадуть у власні сіті всі разом,* а я пройду безпечно.

Псалом 141

Я голосом моїм до Господа взиваю,* я голосом моїм до Господа молюся.

Скаргу мою перед ним виливаю,* мою скруту йому я виявляю.

Коли тривожиться в мені дух мій, ти знаєш мою стежку.* На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.

Поглянь праворуч і подивися:* нема нікого, хто дбав би за мене.

Нема куди мені втікати,* нема нікого, хто піклувався би мною.

До тебе, Господи, взиваю й кажу:* Ти моє прибіжище, в землі живих ти − моя доля!

Зверни увагу на моє благання,* бо я вельми нещасний.

Спаси мене від гонителів моїх,* бо вони сильніші від мене.

Виведи з в'язниці мою душу,* щоб дякувати імені твоєму.

Мене обступлять праведники,* бо ти добро мені вчиниш.

Стихири

Псалом 129

Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

(г. 4): Перед твоїми страстями, Господи,* гора стала подібною до неба,* а хмара, мов намет, над нею розіпнулася.* Коли ти преобразився й Отець свідчив про тебе,* були там Петро з Яковом та Іваном,* бо мали вони бути з тобою і під час твого засудження,* щоб, бачивши твої чудеса, не настрахалися твоїх страждань.* Тому зволь і нам у мирі їм поклонитися,* заради великої твоєї милости.

Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Перед твоїми страстями, Господи,* гора стала подібною до неба,* а хмара, мов намет, над нею розіпнулася.* Коли ти преобразився й Отець свідчив про тебе,* були там Петро з Яковом та Іваном,* бо мали вони бути з тобою і під час твого засудження,* щоб, бачивши твої чудеса, не настрахалися твоїх страждань.* Тому зволь і нам у мирі їм поклонитися,* заради великої твоєї милости.

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Перед твоїм розп'яттям, Господи,* взяв ти своїх учнів на високу гору і преобразився перед ними,* освітлюючи їх промінням своєї могутности,* бо хотів показати і людинолюб'ям і своєю могутністю світлість воскресіння.* Його ти, Боже, і нас у мирі сподоби,* як милостивий і людинолюбний.

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Гора, колись мрячна і задимлена,* нині вона світла і свята,* бо твої ноги, Господи, стояли на ній;* там ти предвічне і закрите таїнство зробив наостанок явним.* Страшне було твоє Преображення для Петра, Якова й Івана,* що не спроможні були перенести* такої світлости обличчя твого й осяйности риз.* Вони, закривши обличчя, приникли до землі і, страхом охоплені, дивувалися,* побачивши Мойсея та Іллю, що розмовляли з тобою про те, що мало тобі трапитися.* І голос Отця свідчив, кажучи:* Це Син мій любий, що я його вподобав;* його слухайте, бо він дає світові велику милість.

Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Маючи при собі верховних учнів,* на високій горі преобразився Спас і заблистів преславно,* показуючи, що ті, які заясніли великими чеснотами,* удостояться божественної слави.* Христові співрозмовники – Мойсей та Ілля – об'явили,* що він – Господь, який володіє живими і мертвими* – Бог, який колись говорив через Закон і пророків.* Із світлої хмари голос Отця казав його слухатися, промовляючи:* Слухайтесь того, що хрестом подолав ад* і мертвим дав життя вічне.

Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

(г. 2): Світло, ясніше від сонця* − Христос, живши у тілі на землі,* перед своїм розп'яттям боговгодно звершив* усі справи свого незбагненного провидіння.* Сьогодні він появляє таїнственний образ Тройці на Таворській горі,* вивівши на неї окремо трьох визначних учнів:* Петра, Якова й Івана.* Закривши там дещо свою постать,* преобразився перед ними,* виявляючи славу своєї несотвореної краси,* хоч не повністю, щоб разом із зором вони не втратили життя,* але по своїй змозі сприйняли це тілесними очима.* Господи, велика твоя слава!

Псалом 116

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Світло, ясніше від сонця* − Христос, живши у тілі на землі,* перед своїм розп'яттям боговгодно звершив* усі справи свого незбагненного провидіння.* Сьогодні він появляє таїнственний образ Тройці на Таворській горі,* вивівши на неї окремо трьох визначних учнів:* Петра, Якова й Івана.* Закривши там дещо свою постать,* преобразився перед ними,* виявляючи славу своєї несотвореної краси,* хоч не повністю, щоб разом із зором вони не втратили життя,* але по своїй змозі сприйняли це тілесними очима.* Господи, велика твоя слава!

Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

На Таворську гору привів ти, Господи,* верховних пророків – Мойсея та Іллю,* щоб вони безспірно засвідчили твоє Божество* та що ти є воістину осяйністю Отцевого єства,* що володіє живими і мертвими.* Тому й хмара, немов тінь, огорнула апостолів,* і голос Отця згори, із хмари, голосно прорік їм, промовляючи:* Це той, кого я з лона перед ранньою зорею зродив* − Син мій улюблений, що його я послав,* щоб він спасав охрищених, які з вірою визнають Отця і Сина і Святого Духа,* що нерозділено творять єдине могутнє Божество.* Його слухайтесь!* Тому сам ти, Христе Боже, Людинолюбче,* просвіти нас світлом неприступної своєї слави,* і покажи нас достойними спадкоємцями безконечного твого царства.

Слава і нині (г. 6): Прообразуючи твоє воскресіння,* вийшов ти, Христе Боже, на Тавор,* взявши трьох своїх учнів: Петра, Якова та Івана.* Коли ти преобразився, Таворська гора світлом вкрилася,* тож учні твої, Слове, кинулись долі на землю,* неспроможні бачити невимовного виду.* Ангели з острахом і тремтінням слугували,* небеса вжахнулися, а земля затряслася,* побачивши на землі Господа слави.

Вхід

Диякон потиху: Господеві помолімся,

а священик мовить потиху молитву входу:

Благий і людинолюбний Царю, що все благословляєш! Молимось тобі наполегливо, серцем сокрушеним і духом смиренним: Благослови наші входи і виходи, Христе, істинний Боже наш. Бо прихід твій і вознесіння, і пожиття з людьми завжди благословенне: нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

По молитві входу диякон, вказуючи орарем на схід, каже до священика:

Благослови, владико, святий вхід.

Священик благословляє до сходу і каже:

Благословенний вхід святих твоїх, нині і повсякчас і на віки віків.

Премудрість! Прості!

Вірні: Світло тихе святої слави, безсмертного Отця небесного, святого, блаженного, Ісусе Христе! Доживши до заходу сонця, бачивши світло вечірнє, славимо Отця, і Сина, і Святого Духа – Бога. Достойно є повсякчас прославляти тебе голосами побожними, Сину Божий, що життя даєш усьому світу; тому світ увесь славить тебе.

Будьмо уважні!

Священик: Мир всім.

Премудрість, будьмо уважні!

Прокімен (г. 5):

Бо́же, ім’я́м Твої́м спаси́ мене́,* і си́лою Твоє́ю суди́ мене́ (Пс. 53,1-2).

Стих: Бо́же, почу́й мою́ моли́тву, ви́слухай слова́ уст мої́х (Пс. 53,4).

Читання

Премудрість.

Чтець: З книги Виходу читання

Будьмо уважні.

Чтець: Того часу сказав Господь до Мойсея: «Вийди до мене на гору і перебувай там; я дам тобі кам'яні таблиці з законом і заповідями, що написав я на науку їм». Устав Мойсей з Ісусом, своїм слугою, і вийшов на Божу гору. А старшим з-поміж громади сказав: «Ждіть на нас тут, поки ми не повернемося до вас; ось Арон і Хур з вами. Кому чого треба, нехай до них звертається». Вийшов Мойсей на гору, і хмара вкрила гору. Слава Господня зійшла на Синай-гору, і хмара вкривала її шість днів. Сьомого дня кликнув він до Мойсея з-посеред хмари. Поява ж слави Господньої була в очах синів Ізраїля, мов пожираюче полум'я, на верху гори. Ввійшов Мойсей у хмару і вийшов на гору. І перебув Мойсей на горі сорок днів і сорок ночей. (Вих. 24, 12-18)

Премудрість.

Чтець: З книги Виходу читання

Будьмо уважні.

Чтець: Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, так, як говорить людина з людиною. А потім Мойсей повертався до табору. Слуга ж його, Ісус Навин, ще хлопчина, не полишав намету. Мойсей сказав Господеві: «Глянь, ти кажеш мені: Веди народ цей, та ти не сповістив мене, кого пошлеш зо мною. А ще й сказав був мені: Знаю тебе на ім'я, і ласку ти знайшов в очах моїх. Тож коли я справді знайшов ласку в твоїх очах, дай мені взнати твої путі, щоб я пізнав тебе та й знайшов ласку в твоїх очах, та зглянься й на те, що це твої люди». (Господь) сказав: «Я сам піду з тобою і дам тобі спокій». І (Мойсей) відповів йому: «Коли не йтимеш ти сам особисто, то й не виводь нас звідси. Та й по чім же буде пізнати, що я знайшов ласку в твоїх очах, я і народ твій, як не по тім, що ти йтимеш з нами? Тим і відрізнимось ми, я і твій народ, від усіх народів, що на лиці землі». Господь сказав Мойсеєві: «І те, що ти зараз бажаєш, зроблю; бо ти знайшов ласку в очах у мене, і я знаю тебе на ім'я». І говорив (Мойсей): «Покажи мені, благаю, твою славу!» І (Господь) відповів: «Я появлю перед тобою всю мою доброту і виголошу перед тобою ім'я Господа; і милуватиму, кого милуватиму, і милосердуватимусь, над ким буду милосердуватись». І додав: «Лиця ж мого не можна тобі бачити, бо людина не може бачити мене і жити». Далі Господь сказав: «Ось місце коло мене, стань на цій скелі; і як проходитиме моя слава, я поставлю тебе в щілині скелі й моєю долонею прикрию тебе, поки не перейду. Потім я заберу мою руку, й ти побачиш мої плечі; лиця ж мого бачити не можна». Витесав він дві таблиці такі, як перші; і вставши рано-вранці, зійшов на Синай-гору, як заповідав йому Господь, з двома кам'яними таблицями в руках. І зійшов Господь у хмарі і став з ним там і промовив ім'я «Господь». І пройшов Господь перед ним, промовляючи: «Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, і вірний. Впав Мойсей притьмом на коліна й поклонився до землі. (Вих. 33, 11-23; 34, 4-6, 8)

Премудрість.

Чтець: З книги Царів читання

Будьмо уважні.

Чтець: Злякавсь Ілля, встав та й пішов звідти, щоб рятувати своє життя. Прийшов він у Версавію, що в Юдеї, і лишив там свого слугу; сам же пішов у пустиню, день ходи; прийшов та й сів під ялівцем і почав просити собі смерти, кажучи: «Буде з мене! Тепер, Господи, візьми мою душу, бо я не ліпший від моїх батьків». Ліг він та й заснув під ялівцем. Аж ось торкнув його ангел і сказав йому: «Вставай, їж!» Дивиться він, аж у головах у нього печений на камені корж і жбан з водою. З'їв він, напився та й ліг знов спати. Та ангел Господній прийшов удруге, торкнув його й сказав: «Уставай та їж, бо далека тобі дорога». Встав він, з'їв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок день і сорок ночей аж до Божої Хорив-гори. Там він увійшов у печеру й переночував у ній. Аж ось прийшло до нього таке слово Господнє: «Чого ти тут, Іллє?» Відповів: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували й пророків твоїх вістрями повбивали. Зоставсь я один та вони намагаються й мене звести зо світу». Господь сказав йому: «Вийди, встань на горі перед Господом». І ось прийшов Господь. Великий, потужний вітер, що розривав гори й торощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! По землетрусі − вогонь, та не й у вогні Господь! Після вогню − тихесенький, лагідний вітрець. Скоро Ілля його вчув, то затулив обличчя плащем, вийшов і став при вході в печеру. Тоді заговорив до нього голос: «Чого ти тут, Іллє?» Він відрік: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували і пророків твоїх лезами повбивали. Зоставсь я один, та вони намагаються й мене звести зо світу». Господь же йому сказав: «Іди, вернися твоєю дорогою до Дамаської пустині, а як прийдеш туди, помажеш Хазаела царем над Арамом. Потім помажеш Єгу, сина Німші, царем над Ізраїлем, і Єлисея, сина Сафата, з Авел-Мехоли, помажеш пророком замість себе. (1 Цар. 19, 3-16)

Єктенія усильного благання

Промовмо всі з усієї душі і з усієї мислі нашої, промовмо.

Вірні: Господи, помилуй.

Господи, Вседержителю, Боже отців наших, молимось тобі, вислухай і помилуй.

Вірні: Господи, помилуй.

Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Ще молимось за святішого вселенського архиєрея Лева, папу Римського, і за блаженнішого патріярха нашого Святослава, і за преосвященнішого архиєпископа і митрополита нашого кир ім’я, і за боголюбивого єпископа нашого кир ім’я, за тих, що служать і послужили у святім храмі цьому, і за отців наших духовних, і всіх у Христі братів і сестер наших.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Ще молимось за Богом бережений народ наш, за правління і за все військо.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

Ще молимось за тут присутніх людей, що очікують від Тебе великої і багатої милости, за тих, що творять нам милостиню, і за всіх православних християн.

Вірні: Го́споди, поми́луй. (3 р.)

[Господи, Боже наш! Згадай нас грішних і недостойних слуг твоїх, коли призиваємо святе ім'я твоє, і не осороми нас, коли очікуємо милости твоєї, але вислухай, Господи, усі наші спасенні прохання, і вчини нас достойними любити і боятися тебе від усього серця нашого і творити в усьому волю твою.]

Священник: Бо милостивий і людинолюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Сподоби, Господи

Сподоби, Господи, цього вечора* без гріха зберегтися нам.

Благословенний ти, Господи, Боже отців наших,* і хвальне і прославлене ім'я твоє навіки. Амінь.

Нехай буде, Господи, милість твоя на нас,* бо ми надіємось на тебе.

Благословенний ти, Господи,* навчи мене установ твоїх.

Благословенний ти, Владико,* врозуми мене установами твоїми.

Благословенний ти, Святий,* просвіти мене установами твоїми.

Господи, милість твоя повіки,* не покидай діло рук твоїх.

Тобі належить хвала,* тобі належить пісня.

Тобі належить слава:* Отцю, і Сину, і Святому Духові:

Нині і повсякчас,* і на віки віків. Амінь.

Прохальна єктенія

Сповнім вечірню молитву нашу Господеві.

Вірні: Господи, помилуй.

Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю

Вірні: Господи, помилуй.

Вечора всього досконалого, святого, мирного і безгрішного у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Прощення й відпущення гріхів, і прогрішень наших у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Доброго й пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Останок життя нашого в мирі й покаянні завершити у Господа просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Християнської кончини життя нашого – безболізної, бездоганної, мирної – і оправдання на страшному суді Христовому просім.

Вірні: Пода́й, Го́споди.

Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і приснодіву Марію, з усіма святими пом’янувши, самих себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо.

Вірні: Тобі́, Го́споди.

[Боже великий і вишній, в тебе одного є безсмертність і в світлі живеш недоступнім. Ти все створіння мудро створив, відокремив світло від темряви і сонце поклав, щоб правити днем, а місяць і зорі, щоб володіли ніччю, нас же грішних вчинив достойними і в теперішню годину стати перед твоїм обличчям, щоб тебе визнавати і принести тобі вечірнє славослов'я. Направ, Людинолюбче, молитву нашу, немов кадило, перед тобою і прийми її, як благовонний запах. Дай нам мирний цей вечір і близьку вже ніч; зодягни нас у броню світла; визволь нас від нічного страху і всякої речі, що в темряві з'являється, і дай сон, що його ти дарував на відпочинок нашій немічності, вільний від усякого маріння диявольського. Владико, давче добра, хай і на нашій постелі, бувши тобі милими, згадуємо вночі твоє ім'я і, просвічувані навчанням твоїх заповідей, встанемо в душевній радості до звеличування твоєї доброти, приносячи твоєму милосердю молитви і моління, за наші і всіх твоїх людей провини. Відвідай їх задля молитов святої Богородиці.]

Священик: Бо Ти – Бог милости, ласк і людинолюбности, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священик: Мир всім.

Вірні: І духові твоєму.

Голови ваші перед Господом схиліть.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик читає молитву: Господи, Боже наш, що прихилив небо і зійшов на спасіння людського роду! Зглянься на слуг твоїх і на спадкоємство твоє, бо перед тобою, страшним і людинолюбним Суддею, слуги твої схилили свої голови і зігнули свої шиї, не від людей очікуючи допомоги, але на твою надіючись милість і твого очікуючи спасіння; тож оберігай їх повсякчасно, і в цей вечір, і в прийдешню ніч збережи від усякого ворога, і від будь-якого зазіхання диявольського, і від думок марних, і спогадів лукавих.

Священик: Нехай буде влада царства Твого благословенна і дуже прославлена: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Стихири на Литії

(г. 2): Ти, Благий,* що світлом твоїм всю землю освітлив,* преобразився на високій горі,* показавши своїм учням силу свою.* Бо ти визволяєш світ від гріхів, тому й кличемо до тебе:* Милосердний Господи, спаси душі наші!

Ти, що* на Таворській горі преобразився у славі* й учням своїм показав славу свого Божества,* опроміни й нас, Христе Боже, світлом твого розуміння* і направ на дорогу своїх заповідей,* єдино добрий Людинолюбче.

(г. 5): Прийдіть, вийдім на гору Господню, в дім Бога нашого,* і побачимо славу його преображення,* славу як єдинородного від Отця!* Від світла приймімо світло* і, з душевним захопленням, оспівуймо Тройцю єдиносущну навіки.

Слава і нині (г. 5): Бачивши на хмарах тебе, Христе,* творця і виконавця Закону та пророків,* боговидець Мойсей і пророк Ілля,* що на небо вийшов в огняній колісниці,* засвідчили про тебе під час твого Преображення.* З ними, Владико,* і нас сподоби свого просвічення,* щоб співати тобі навіки.

Литійні молитви

Коли вірні починають литійні стихири, відбувається кадження за уставом; священик з хрестом у руці, а диякон з кадильницею, ідуть у притвор.

Коли хор закінчить литійні стихири, диякон голосно співає:

Спаси́, Бо́же, наро́д Твій і благослови́ спадкоє́мство Твоє́, навідай світ Твій ми́лістю і щедро́тами, вознеси́ ріг христия́н правосла́вних і зішли́ на нас бага́ті Твої ми́лості: моли́твами всепречи́стої Влади́чиці на́шої Богоро́диці і Приснодіви Марії, си́лою чесно́го і животворчого Хреста́, засту́пництвом чесни́х Небе́сних Сил безпло́тних, чесно́го, сла́вного проро́ка, Предте́чі і Хрести́теля Йоа́на, святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів; святи́х отців на́ших і вселе́нських вели́ких учителів і святи́телів Васи́лія Вели́кого, Григо́рія Богосло́ва та Йоа́на Золотоу́стого; Атана́сія і Кири́ла; свято́го отця́ на́шого Микола́я, архиєпи́скопа Мир Лікійських, чудотво́рця; святи́х рівноапо́стольних Кири́ла і Мето́дія, учителів слов’я́нських; свято́го благовірного і рівноапо́стольного вели́кого кня́зя Володи́мира і блаже́нної вели́кої княги́ні Ольги; свято́го священному́ченика Йосафа́та; святи́х сла́вних і добропобідних му́чеників; блаже́нних новому́чеників та ісповідників українських; преподо́бних і богоно́сних отців на́ших Антонія і Теодо́сія Пече́рських та інших преподо́бних і богоно́сних отців на́ших; святи́х і пра́ведних богоотців Йоаки́ма і Анни; і свято́го (ім’я, що його́ є храм цей), і святе Переображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, і всіх cвяти́х: мо́лимо Тебе́, многоми́лостивий Го́споди, ви́слухай нас грішних, що мо́лимось Тобі, і поми́луй нас.

Вірні: Господи, помилуй (12 р.).

Ще молимось за святішого вселенського Архиєрея Лева, Папу Римського, за блаженнішого Патріарха нашого Святослава, і за преосвященнішого Митрополита нашого Кир (ім'я), і за боголюбивого Єпископа нашого Кир (ім'я), [і за всечесніших отців наших: Протоархимандрита (ім'я), Архимандрита (ім'я), Протоігумена (ім'я) й Ігумена (ім'я)], за отців наших духовних і за всю во Христі братію нашу;* і за всяку душу християнську, скорботну й утиснену, що потребує милости й допомоги Божої;* за опіку над містом (або: селом) цим і тими, що живуть у ньому (або: над обителлю цією святою і тими, що живуть у ній);* за мир і благоустроєність усього світу;* за добробут святих Божих Церков;* за спасіння і допомогу отцям і братам нашим, що пильно і зо страхом Божим трудяться і служать;* за відсутніх і тих, що в дорозі;* за зцілення тих, що в немочах лежать;* за упокоєння, полегшення, блаженну пам'ять і відпущення гріхів усім православним отцям і братам нашим, що раніш спочили і тут та повсюди поховані;* за визволення полонених і за братів наших на служіннях,* і за всіх, що служать і слугували у святім храмі цім (у святій обителі цій), промовмо всі.

Вірні: Киріє, елейсон (12 р.).

Священик: Вислухай нас, Боже, Спасителю наш, надіє всіх людей на землі і тих, що далеко на морі та в повітрі; будь, Владико, ласкавий нам у гріхах наших, і помилуй нас. Милостивий бо і людинолюбний Бог єси, і тобі славу возсилаємо: Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Священик: Мир всім.

Вірні: I духові твоєму.

Голови ваші перед Господом схиліть.

Вірні: Тобі, Господи.

Священик: Владико многомилостивий, Господи Ісусе Христе, Боже наш! Молитвами пречистої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії, і святого (ім'я, якого є храм) і всіх святих, − приємну вчини молитву нашу, даруй нам прощення гріхів наших, покрий нас ласкою своєю, віджени від нас усякого ворога й супротивника. Втихомир наше життя, Господи, помилуй нас і світ твій, і спаси душі наші, як благий і людинолюбний.

Вірні: Амінь.

Стихири на стиховні

(г. 1): Той, що колись на Синай-горі* промовляв до Мойсея в образах, кажучи: «Я той, Хто Є»* – сьогодні на Таворській горі, преобразившись перед учнями,* показав первісну красу людської природи, яку прийняв на себе.* Свідками такої благодаті поставив Мойсея та Іллю,* вчиняючи їх учасниками радости,* яка звіщала твоє, заради хреста,* славне і спасенне воскресіння.

Стих: Твої − небеса* і земля теж твоя.

Духом передбачаючи прихід до людей* твого єдинородного Сина в тілі,* богоотець Давид здалеку накликає все створіння до радости* і по-пророчому кличе:* Тавор і Хермон в імені твоїм зрадіють!* Ти, Спасе, вийшов із своїми учнями на цю гору,* і преобразившись, знову осяйною вчинив померклу Адамову природу.* Ти перемінив її у славу і світлість свого Божества,* тому й кличемо до тебе:* Творче всього, Господи, – слава тобі!

Стих: Тавор і Хермон* іменем твоїм радітимуть.

Найкращі з апостолів, безначальний Христе,* побачивши на горі недосяжність твоєї світлости і неприступність Божества,* сповнилися божественним острахом.* Осяйна хмара опромінила їх, і вони почули голос Отця,* що сповіщав тайну твого воплочення,* що ти той самий і після воплочення* – Син єдинородний і Спаситель світу.

Слава і нині (г. 6): Петрові, Якову й Іванові, найкращим своїм апостолам,* показав ти нині, Господи,* на горі Таворській славу божественного свого вигляду.* Вони бачили ризи твої лисніючі* й обличчя, ясніше від сонця;* неспроможні сприйняти твою осяйність,* впали на землю, ніяк не в силі споглядати,* і почули голос, який засвідчував з висот:* Це мій Син улюблений, що прийшов у світ спасти людину.

Пісня Симеона

Нині відпускаєш слугу твого, Владико,* за твоїм словом у мирі.

Бо побачили очі мої* спасіння твоє,

що приготував ти* перед усіма народами.

Світло на просвіту поганам,* і славу люду твого, Ізраїля.

Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас (3 р.).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас;* Господи, очисти гріхи наші;* Владико, прости беззаконня наші;* Святий, завітай і зціли немочі наші імени твого ради.

Господи, помилуй (3 р.).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.* І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах,* нехай святиться ім’я твоє,* нехай прийде царство твоє,* нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.* Хліб наш насущний дай нам сьогодні,* і прости нам провини наші,* як і ми прощаємо винуватцям нашим,* і не введи нас у спокусу,* але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Тропарі

(г. 7): Переобразився Ти на горі, Христе Боже,* показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки змогли.* Нехай засіяє і нам, грішним, світло Твоє повсякчасне,* молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі. (3 р.)

Благословення хлібів

Господеві помолімся.

Вірні: Господи, помилуй.

Священик: Господи Ісусе Христе, Боже наш, що благословив п'ять хлібів і п'ять тисяч народу нагодував! Сам благослови † і хліби ці †, пшеницю †, вино † і оливу, і умножи їх у цім місті (селі, обителі) і по всім світі твоїм, та й вірних, що споживають їх, освяти. Бо ти благословиш і освячуєш усе, Христе Боже наш, і тобі славу возсилаємо із споконвічним Отцем твоїм, із всесвятим, ласкавим і животворчим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь. Нехай буде ім'я Господнє благословенне* від нині і до віку (3 р.)

Псалом 33

Благословлю Господа повсякчасно,* завжди хвала його на устах у мене.

Душа моя нехай Господом хвалиться,* нехай покірні чують те й веселяться.

Величайте Господа зо мною;* і вознесімо ім'я його разом.

Я шукав Господа, і він почув мене;* і звільнив мене від усіх моїх скорбот.

Гляньте на нього й розвеселіться,* обличчя ваше нехай не соромиться.

Ось візвав бідолаха, і Господь почув,* і врятував його від усіх його напастей.

Ангел Господній стоїть на варті навкруг тих, що його бояться,* і їх визволяє.

Спробуйте й подивіться, який добрий Господь.* Блаженний, хто до нього прибігає.

Бійтеся Господа, його святі,* бо нема нестачі в тих, що його бояться.

Багаті збідніли й голодують,* а тим, що Господа шукають, ніякого блага не забракне.

Священик: Благословення Господнє на вас, з його благодаттю і людинолюб'ям, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь.

Великий відпуст

Премудрість.

Вірні: Благослови.

Священик: Благословенний Христос, Бог наш, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Вірні: Амінь. Утверди, Боже, святу православну віру на віки віків.

Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.

Вірні: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, тебе величаємо.

Священик: Слава тобі, Христе Боже, надіє наша, слава тобі!

Вірні: Слава Отцю і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3 р.). Благослови.

Священик: Христос, істинний Бог наш, що на горі Таворській у славі преобразився перед своїми учнями й апостолами, спасення нашого ради, молитвами пречистої своєї Матері, святих, славних і всехвальних апостолів, і святого (ім'я, якого є храм), і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і людинолюбний.

Вірні: Амінь.

Після Вечірні

Кондак (г. 7): На горі преобразився Ти,* і скільки змогли, ученики Твої славу Твою, Христе Боже, виділи,* щоб, коли побачать, як Тебе розпинають,* страждання зрозуміли добровільне,* а світові проповідять,* що Ти єси воістину Отче сяяння.