Успіння св. Анни, матері Пресвятої Богородиці

Перший антифон повсякденний

Бла́го є іcпові́дувати Го́спода і співа́ти і́мені Твоє́му, Всеви́шній.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Звіща́ти вдо́світа ми́лість Твою́ і і́стину Твою́ – на вся́ку ніч.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Бо пра́вий Госпо́дь Бог наш, і нема́є непра́вди в Нім.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Єдиноро́дний Си́ну)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Другий антифон повсякденний

Госпо́дь воцари́вся, в красу́ зодягну́вся, зодягну́вся Госпо́дь си́лою і опоя́сався.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Він бо утверди́в вселе́нну, і вона́ не похитне́ться.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Свідо́цтва Твої́ достові́рні; до́мові Твоє́му подоба́є свя́тість, Го́споди, на многоту́ днів.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Єдиноро́дний Си́ну і Сло́во Бо́же, безсме́ртний Ти, і зво́лив Ти спасі́ння на́шого ра́ди воплоти́тися від свято́ї Богоро́диці і присноді́ви Марі́ї, незмі́нно ста́вши люди́ною. І розп’я́тий був Ти, Хри́сте Бо́же, сме́ртю смерть подола́в. Ти оди́н із Свято́ї Тро́йці, рівносла́вимий з Отце́м і Святи́м Ду́хом, спаси́ нас.

Третій антифон повсякденний

Прийді́те, возра́дуємся Господе́ві, воскли́кнім Богу, Спаси́телеві на́шому.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Іді́м пере́д лице́м Його́ з іспові́данням, і псалма́ми воскли́кнім Йому́.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Бо Бог – вели́кий Госпо́дь і цар вели́кий по всій землі́.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Вірні: Прийді́те поклоні́мся і припаді́м до Христа́. Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Тропар (г. 4): Життя́ роди́тельку – чи́сту Богома́тір* в утро́бі носи́ла Ти, богому́дра А́нно.* Тому́, у сла́ві раді́ючи, ни́ні переста́вилася Ти до небе́сного прийняття́,* де житло́ тих, що веселя́ться,* про́сячи прогрі́шень проще́ння* для тих, що в любо́ві тебе́ почита́ють, присноблаже́нна.

Сла́ва: Кондак (г. 2): Праро́дичів Христо́вих па́м’ять пра́знуємо,* з ві́рою про́сячи їх по́мочі,* щоб ізба́вилися від уся́кої ско́рби всі, що кли́чуть:* Бог наш з на́ми, що їх просла́вив, як і благоволи́в.

І ни́ні: Богородичний (г. 2): В молитва́х невсипу́щу Богоро́дицю* і в засту́пництвах незамі́нне упова́ння* гріб і умертві́ння не втри́мали.* Бо як Ма́тір Життя́ до життя́ переста́вив той,* Хто всели́вся в утро́бу присноді́вственну.

Прокімен (г. 4): Ди́вний Бог у святи́х свої́х, Бог Ізра́їлів (Пс. 67,36).

Стих: В церква́х благословíть Бо́га, Го́спода, ви — з джере́л ізра́їлевих (Пс. 67,27).

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Ряд.: Рим. 113 зач.; 14, 6-9.

6. Браття, хто вважає на дні, ради Господа на них вважає; і хто їсть, ради Господа їсть, бож дякує Богові; і хто не їсть, ради Господа не їсть і дякує Богові. 7. Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе; 8. бо коли живемо, для Господа живемо і коли вмираємо, для Господа вмираємо. Отож чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні. 9. На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати.

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

Анни: Гал. 210 зач.; 4, 22-31.

22. Браття, Авраам мав двох синів: одного від рабині, другого ж від вільної. 23. Та той, що від рабині, народився за тілом, той же що від вільної – за обітницею. 24. Це має інше значення: ті дві жінки – два завіти; один з гори Синаю, що рабів родить, це – Агар. 25. Гора ж Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що в рабстві зо своїми дітьми. 26. Але вишній Єрусалим – вільний, він мати всім нам. 27. Написано бо:

Веселися, неплідна, що не родиш!

Возкликни, рада та весела, ти, що мук породіллі не знала,

бо у покинутої дітей більш, ніж у тієї, що має чоловіка.

28. Ви ж, брати, як Ісаак, діти обітниці. 29. Та як тоді той що родився за тілом, гонив того, що родився за духом, так і тепер. 30. Та що каже Писання? Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не унаслідить з сином вільної. 31. Отак, брати, ми сини не рабині, але вільної.

Алилуя (г. 1): Спасі́ння пра́ведним від Го́спода і оборо́нець Він їм у ча́сі ско́рби (Пс. 36,39).

Стих: I помо́же їм Госпо́дь, і ізба́вить їх, і забере́ їх від грі́шників, і спасе́ їх, бо упова́ли на Нього (Пс. 36,40).

Від Матея святого Євангелія читáння.

Ряд.: Мт. 64 зач. 15, 32-39.

32. В той час покликав Ісус своїх учнів і сказав їм:

– Жаль мені цих людей, бо ось уже три дні, як вони зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь в дорозі. 33. Кажуть до нього учні:

– Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?

34. Ісус спитав їх:

– Скільки у вас хлібів?

– Сім, – кажуть, – і кілька риб.

35. Тоді він велів людям сісти на землю, 36. взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, розламав і став давати учням, а ті людям. 37. Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів. 38. Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей.

39. І відпустивши народ, Ісус сів до човна, і прибув у сторони Магдали.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Анни: Лк. 36 зач. 8, 16-21.

Сказав Господь:

16. Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.

17. Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв.

18. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться: а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має.

19. Мати його і брати прийшли до нього, та через народ не могли до нього доступитись. 20. Йому сказали:

– Мати твоя і брати стоять надворі, хочуть побачитись з тобою.

21. Він у відповідь сказав їм:

– Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже й виконують його.

Причасний: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́ (Пс. 32,1). Алилу́я, алилуя, алилуя.