Св. мироносиці й рівноап. Марії Магдалини

Перший антифон повсякденний

Бла́го є іcпові́дувати Го́спода і співа́ти і́мені Твоє́му, Всеви́шній.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Звіща́ти вдо́світа ми́лість Твою́ і і́стину Твою́ – на вся́ку ніч.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Бо пра́вий Госпо́дь Бог наш, і нема́є непра́вди в Нім.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Єдиноро́дний Си́ну)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Другий антифон повсякденний

Госпо́дь воцари́вся, в красу́ зодягну́вся, зодягну́вся Госпо́дь си́лою і опоя́сався.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Він бо утверди́в вселе́нну, і вона́ не похитне́ться.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Свідо́цтва Твої́ достові́рні; до́мові Твоє́му подоба́є свя́тість, Го́споди, на многоту́ днів.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Єдиноро́дний Си́ну і Сло́во Бо́же, безсме́ртний Ти, і зво́лив Ти спасі́ння на́шого ра́ди воплоти́тися від свято́ї Богоро́диці і присноді́ви Марі́ї, незмі́нно ста́вши люди́ною. І розп’я́тий був Ти, Хри́сте Бо́же, сме́ртю смерть подола́в. Ти оди́н із Свято́ї Тро́йці, рівносла́вимий з Отце́м і Святи́м Ду́хом, спаси́ нас.

Третій антифон повсякденний

Прийді́те, возра́дуємся Господе́ві, воскли́кнім Богу, Спаси́телеві на́шому.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Іді́м пере́д лице́м Його́ з іспові́данням, і псалма́ми воскли́кнім Йому́.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Бо Бог – вели́кий Госпо́дь і цар вели́кий по всій землі́.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Вірні: Прийді́те поклоні́мся і припаді́м до Христа́. Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Тропар (г. 1): Спаси́, Го́споди, люде́й Твої́х* і благослови́ наслі́ддя Твоє́,* перемо́ги благові́рному наро́дові на супроти́вників дару́й* і хресто́м Твої́м* охорони́ люд Твій.

Сла́ва, і ни́ні: Кондак (г. 4): Вознíсся Ти на хрест добровíльно.* Ново́му лю́дові Твоє́му, що Твоє́ ім’я́ но́сить,* дару́й щедро́ти Твої́, Хри́сте Бо́же.* Возвесели́ си́лою Твоє́ю благовíрний наро́д,* перемо́ги на супроти́вників дай йому́,* що за по́міч ма́є Твоє́ ору́жжя ми́ру, непобо́рну перемо́гу.

Прокімен, пісня Богородиці (г. 3): Велича́є душа́ моя́ Го́спода і возра́дувався дух мій у Бо́зі, Спа́сі моїм. (Лк. 1,46-47).

Стих: Бо згля́нувся на смире́ння слуги́ Своє́ї, ось бо відни́ні ублажа́ть мене́ всі ро́ди. (Лк. 1,48).

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 154 зач.; 13, 4 - 14, 5.

4. Браття, любов довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надувається, 5. не бешкетує, не шукає свого, не рветься до гніву, не задумує зла; 6. не тішиться, коли хто чинить кривду, радіє правдою; 7. все зносить, все вірить, усього надіється, все зносить терпеливо.

8. Любов ніколи не минає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне, 9. бо знаємо почасти й почасти пророкуємо. 10. Коли настане досконале, недосконале зникне. 11. Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче. 12. Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно, тоді ж – лицем до лиця. Тепер я знаю почасти, тоді пізнаю так, як і я пізнаний.

13. Тим часом остаються: віра, надія, любов – цих троє, але найбільша з них любов.

1. Понад усе дбайте про любов, жадайте духовних дарів, особливо дару пророцтва. 2. Хто б говорив мовами, не людям говорить, але Богові; бо ніхто його не розуміє, він говорить духом таємні речі. 3. Хто ж пророкує, говорить людям на повчання, попередження і розраду. 4. Хто мовами говорить, той сам себе повчає; хто ж пророкує, той повчає Церкву. 5. Я бажав би, щоб ви говорили мовами, але ліпше, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто мовами говорить, хіба що він поясняє, щоб Церква мала повчання.

Алилуя (г. 8): Почу́й, до́чко, і погля́нь, і прихили́ ву́хо твоє́ (Пс. 44,11).

Стих: Лицю́ твоє́му помоля́ться багатії́ наро́ду (Пс. 44,13).

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 80 зач. 20, 1-16.

Сказав Господь притчу оцю:

1. Царство небесне подібне до чоловіка-господаря, що рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. 2. Домовившись із робітниками по динарію денно, він послав їх у свій виноградник.

3. А вийшов коло третьої години, побачив інших, що бездільно стояли на ринку. 4. І сказав їм:

– Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам.

5. І ті пішли. Коли він знову вийшов, біля шостої та дев'ятої години, зробив так само. 6. Вийшовши коло одинадцятої, стрінув інших, що стояли, і сказав їм:

– Чого тут увесь день стоїте бездільно?

7. Кажуть йому:

– Бо ніхто не найняв нас.

І він сказав їм:

– Ідіть і ви у виноградник.

8. Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві:

– Поклич робітників і дай їм заплату, почавши від останніх аж до перших.

9. Ті, що прийшли коло одинадцятої години, взяли по динарію. 10. Коли приступили перші, думали, що дістануть більше. 11. Але й вони взяли по динарію. І взявши, стали ремствувати на господаря, 12. кажучи:

– Ті останні одну годину працювали, і ти зрівняв їх з нами, що несли тягар і спеку дня.

13. Той, відповідаючи одному з них, сказав:

– Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія ти згодився був зо мною? 14. Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. 15. Хіба не вільно мені робити зо своїм, що захочу? Чи око твоє лукаве тому, що я добрий?

16. Так то останні будуть перші, а перші – останні.

Причасний: Ча́шу спасі́ння прийму́ і ім’я́ Госпо́днє призову́ (Пс. 115,4). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.