Неділя 7-та, святих отців шести Вселенських Соборів.

Перший антифон воскресний

Воскли́кніте Господе́ві, вся зе́мле, співа́йте ж і́мені Його́, відда́йте сла́ву в хва́лі Йому!

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Скажі́те Бо́гові: як страшні́ діла́ Твої́! У мно́жестві си́ли Твоє́ї лести́тимуть Тобі́ вороги́ Твої́.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Вся земля́ неха́й покло́ниться Тобі́ і співа́є Тобі́, неха́й же співа́є і́мені Твоє́му, Всеви́шній!

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спасе, спаси́ нас.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Єдиноро́дний Си́ну)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Другий антифон воскресний

Бо́же, уще́дри нас і благослови́ нас, яви́ сві́тло лиця́ Твого́ на нас і поми́луй нас.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що воскре́с із ме́ртвих, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Щоб пізна́ти на землі́ путь Твою́, у всіх наро́дах – спасі́ння Твоє́.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що воскре́с із ме́ртвих, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Неха́й іспові́дують Тебе́ лю́ди Бо́же, неха́й іспові́дують Тебе́ лю́ди всі.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що воскре́с із ме́ртвих, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Єдиноро́дний Си́ну і Сло́во Бо́же, безсме́ртний Ти, і зво́лив Ти спасі́ння на́шого ра́ди воплоти́тися від свято́ї Богоро́диці і присноді́ви Марі́ї, незмі́нно ста́вши люди́ною. І розп’я́тий був Ти, Хри́сте Бо́же, сме́ртю смерть подола́в. Ти оди́н із Свято́ї Тро́йці, рівносла́вимий з Отце́м і Святи́м Ду́хом, спаси́ нас.

Третій антифон воскресний

Прийді́те, возра́дуємся Господе́ві, воскли́кнім Богу, Спаси́телеві на́шому.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що воскре́с із ме́ртвих, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Іді́м пере́д лице́м Його́ з іспові́данням, і псалма́ми воскли́кнім Йому́.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що воскре́с із ме́ртвих, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Бо Бог – вели́кий Госпо́дь і цар вели́кий по всій землі́.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що воскре́с із ме́ртвих, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Вірні: Прийді́те поклоні́мся і припаді́м до Христа́. Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, що воскре́с із ме́ртвих, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Тропар воскресний (г. 7): Розори́в Ти хресто́м Твої́м смерть,* отвори́в Ти розбі́йникові рай,* мироно́сицям плач переміни́в Ти,* і апо́столам пропові́дати повелі́в,* що воскре́с Ти, Хри́сте Бо́же,* даючи́ сві́тові вели́ку ми́лість.

Тропар отців (г. 8): Препросла́влений Ти, Хри́сте Бо́же наш,* світи́ла на землі́ – отці́в на́ших – оснува́в Ти* і ни́ми до і́стинної ві́ри всіх нас напра́вив Ти.* Багатомилосе́рдний, сла́ва Тобі́.

Кондак воскресний (г. 7): Уже́ бі́льше вла́да сме́ртна не змо́же люде́й держа́ти,* Христо́с бо зійшо́в, сокруша́ючи й розоря́ючи си́ли її́.* Зв’я́зується ад,* проро́ки су́голосно ра́дуються,* предста́в Спас, мо́влячи тим, що в ві́рі:* Ви́йдіть, ві́рні, у воскресі́ння.

Сла́ва: Кондак отців (г. 8): Апо́столів пропові́дування і отці́в догма́ти* єди́ну ві́ру утверди́ли Це́ркві,* яка́ і, ри́зу і́стини з богосло́вія ви́шнього но́сячи,* пра́во пра́вить, і сла́вить* благоче́стя вели́ке та́їнство.

І ни́ні: Богородичний (г. 8): Неперемо́жній Влада́рці на честь перемо́ги* ми, слу́ги твої́, врято́вані від ли́ха,* подя́чні пісні́ склада́ємо Тобі́, Богоро́дице.* А ти, що ма́єш си́лу нездола́нну,* від уся́ких бід нас охорони́,* щоб взива́ти до те́бе:* Ра́дуйся, Неві́сто неневі́сная.

Прокімен (г. 7): Госпо́дь крі́пость лю́дям Свої́м дасть, Госпо́дь благослови́ть люде́й Свої́х ми́ром (Пс. 28,11).

Стих: Принесі́ть Господе́ві, сини́ Бо́жі, принесі́ть Господе́ві молоди́х баранці́в (Пс. 28,11).

Прокімен, пісня Отців (г. 4): Благослове́н єси́, Го́споди, Бо́же отці́в на́ших,* і хва́льне, і просла́влене ім’я́ Твоє́ на ві́ки (Дан. 3,26).

Стих: Бо пра́ведний єси́ в усьо́му, що сотвори́в Ти нам (Дан. 3,27).

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

Ряд.: 1 Кор. 124 зач.; 1, 10-18.

10. Браття, благаю вас ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів між вами, але щоб ви були з'єднані в однім дусі і в одній думці. 11. Я бо довідався про вас, мої брати, від Хлоїних, що між вами є суперечки. 12. Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: я Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів. 13. Хіба Христос розділився? Хіба Павло був розп'ятий за вас ? Або хіба в Павлове ім'я ви христилися? 14. Дякую Богові, що я нікого з вас не христив, крім Крисла та Ґая, 15. щоб не сказав хто, що ви були хрищені в моє ім'я. 16. Христив я теж дім Стефани; і більш не знаю, чи христив я кого іншого.

17. Христос бо послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним. 18. Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.

До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.

Отців: Євр. 334 зач.; 13, 7-16.

7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.

9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м'ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров'ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім'я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.

Алилуя (г. 7): Бла́го є іспові́дувати Го́спода і співа́ти і́мені Твоє́му, Всеви́шній (Пс. 91,2).

Стих: Звіща́ти вдо́світа ми́лість Твою́ і і́стину Твою́ на вся́ку ніч (Пс. 91,3).

Алилуя (г. 1): Бог богі́в, Госпо́дь мо́вив, і призва́в зе́млю від схо́ду со́нця до за́ходу (Пс. 49,1).

Стих: Збері́ть Йому́ преподо́бних Його́, що запові́дують заві́т Його́ в же́ртвах (Пс. 49,5).

Від Матея святого Євангелія читáння.

Ряд.: Мт. 58 зач. 14, 14-22.

14. Того часу, побачив Ісус силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. 15. Як же настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть:

– Пустинне це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.

16. Ісус сказав їм:

– Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.

17. Вони ж мовлять до нього:

– Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві риби.

18. Тоді він каже:

– Принесіть мені їх сюди.

19. І велівши народові сісти на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав хліби і дав учням, а учні – людям. 20. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних. 21. Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.

22. І зараз же заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ.

Від Івана святого Євангелія читáння.

Отців: Ів. 56 зач. 17, 1-13.

1. В той час Ісус, підвівши очі до неба, сказав:

– Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, 2. згідно з владою, яку ти дав йому над усяким тілом: дати життя вічне тим, яких ти дав йому. 3. Це – вічне життя, щоб пізнали тебе, єдиного істинного Бога, та Ісуса Христа, якого послав єси. 4. Я прославив тебе на землі: виконав діло, яке ти дав мені виконати. 5. Тепер, отже, прослав мене, Отче, у себе, тією славою, яку я мав у тебе, перш ніж постав світ.

6. Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти дав мені зо світу. Вони були твої, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово. 7. Тепер вони зрозуміли, що все, що ти дав мені, від тебе походить; 8. слова бо, що ти дав мені, я дав їм, і вони прийняли й таки справді зрозуміли, що я від тебе вийшов, і увірували, що ти мене послав.

9. Я молюся за них, не за світ молюся, а за тих, яких ти дав мені, бо вони твої. 10. І все моє – твоє, і твоє – моє, і я прославився в них. 11. Я більше не у світі, але вони у світі, і я йду до тебе. Отче святий, ради імени твого бережи їх, тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми. 12. Коли я був з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; я стеріг тих, яких ти дав мені, і ніхто з них не пропав, крім сина погибелі, щоб збулося Писання. 13. Тепер же йду до тебе й говорю це у світі, щоб вони мали у собі радість мою повну.

Причасний: Хвалі́те Го́спода з небе́с, хвалі́те Його во ви́шніх (Пс. 148,1).

Другий: Ра́дуйтеся, пра́ведні, у Го́споді, пра́вим нале́жить похвала́ (Пс. 32,1). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.