Св. вмц. Марини

Перший антифон повсякденний

Бла́го є іcпові́дувати Го́спода і співа́ти і́мені Твоє́му, Всеви́шній.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Звіща́ти вдо́світа ми́лість Твою́ і і́стину Твою́ – на вся́ку ніч.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Бо пра́вий Госпо́дь Бог наш, і нема́є непра́вди в Нім.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Єдиноро́дний Си́ну)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Другий антифон повсякденний

Госпо́дь воцари́вся, в красу́ зодягну́вся, зодягну́вся Госпо́дь си́лою і опоя́сався.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Він бо утверди́в вселе́нну, і вона́ не похитне́ться.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Свідо́цтва Твої́ достові́рні; до́мові Твоє́му подоба́є свя́тість, Го́споди, на многоту́ днів.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Єдиноро́дний Си́ну і Сло́во Бо́же, безсме́ртний Ти, і зво́лив Ти спасі́ння на́шого ра́ди воплоти́тися від свято́ї Богоро́диці і присноді́ви Марі́ї, незмі́нно ста́вши люди́ною. І розп’я́тий був Ти, Хри́сте Бо́же, сме́ртю смерть подола́в. Ти оди́н із Свято́ї Тро́йці, рівносла́вимий з Отце́м і Святи́м Ду́хом, спаси́ нас.

Третій антифон повсякденний

Прийді́те, возра́дуємся Господе́ві, воскли́кнім Богу, Спаси́телеві на́шому.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Іді́м пере́д лице́м Його́ з іспові́данням, і псалма́ми воскли́кнім Йому́.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Бо Бог – вели́кий Госпо́дь і цар вели́кий по всій землі́.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Вірні: Прийді́те поклоні́мся і припаді́м до Христа́. Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Тропар (г. 1): Спаси́, Го́споди, люде́й Твої́х* і благослови́ наслі́ддя Твоє́,* перемо́ги благові́рному наро́дові на супроти́вників дару́й* і хресто́м Твої́м* охорони́ люд Твій.

Сла́ва, і ни́ні: Кондак (г. 4): Вознíсся Ти на хрест добровíльно.* Ново́му лю́дові Твоє́му, що Твоє́ ім’я́ но́сить,* дару́й щедро́ти Твої́, Хри́сте Бо́же.* Возвесели́ си́лою Твоє́ю благовíрний наро́д,* перемо́ги на супроти́вників дай йому́,* що за по́міч ма́є Твоє́ ору́жжя ми́ру, непобо́рну перемо́гу.

Прокімен (г. 7): Вознесі́ть Го́спода Бо́га на́шого і поклоня́йтеся підні́жжю ніг Його́, бо святе́ воно́ (Пс. 98,5).

Стих: Госпо́дь воцари́вся, нехай обу́рюються наро́ди (Пс. 98,1).

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 148 зач.; 11, 8-22.

8. Браття, не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка, 9. і не чоловіка сотворено для жінки, а жінку для чоловіка. 10. Тому жінка мусить мати на голові знак влади ради ангелів. 11. Одначе в Господі – ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, 12. бо так, як жінка від чоловіка, так само й чоловік через жінку, і все від Бога.

13. Розсудіть самі: чи воно личить непокритій молитися до Бога? 14. Хіба сама природа вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то для нього сором. 15. А коли жінка запускає довге волосся, то для неї слава, бо довге волосся дано їй замість покривала. 16. Коли ж кому подобаються суперечки, ми такого звичаю не маємо, ні Церкви Божі.

17. Роблячи вам ці зауваги, не можу вас похвалити, бо ваші збори виходять вам не на добро, а на зло. 18. Найперше бо зачуваю, що коли сходитеся на збори, розколи постають між вами. 19. І я цьому почасти вірю, бо мусять бути у вас розколи, щоб виявилися випробувані між вами. 20. Ви сходитесь не на те, щоб їсти вечерю Господню, 21. бо кожен спішиться їсти свою вечерю, так що дехто голоден, а дехто п'яний. 22. Хіба не маєте домів, щоб їсти-пити? Чи може хочете зневажати Церкву Божу і засоромлювати тих, які нічого не мають? Що маю вам сказати: чи похвалити вас? За це не похвалю.

Алилуя (г. 1): Пом’яни́ грома́ду Твою́, яку придба́в Ти від поча́тку (Пс. 73,2).

Стих: Бог же – цар наш спе́редвіку, учини́в спасі́ння посе́ред землі́ (Пс. 73,12).

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 71 зач. 17, 10-18.

10. Того часу учні Ісуса запитали його:

– Чому книжники кажуть, що спершу має прибути Ілля?

11. Він відповів їм:

12. – Ілля прийде й усе приведе доладу. Але я вам кажу, що Ілля вже прийшов був, та вони його не пізнали і вчинили з ним, що хотіли. Так і Син чоловічий має від них пострадати.

13. І зрозуміли тоді учні, що він їм говорив про Івана Христителя.

14. Коли ж прийшли до народу, приступив до нього один чоловік і, припавши йому до ніг, 15. каже:

– Господи, змилуйся над моїм сином, бо він причинний і тяжко нездужає: часто кидається в огонь, часто й у воду. 16. Я був привів його до твоїх учнів, та вони не могли його зцілити.

17. – Роде невірний та розбещений, – відповів Ісус, – доки я маю бути з вами? Приведіть мені його сюди!

18. Ісус погрозив йому, і біс вийшов з хлопця; і юнак видужав тієї ж хвилі.

Причасний: Знаменува́лося на нас сві́тло лиця́ Твого́, Го́споди (Пс. 4,7). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.