Прп. Антонія Печерського, Київського

Перший антифон повсякденний

Бла́го є іcпові́дувати Го́спода і співа́ти і́мені Твоє́му, Всеви́шній.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Звіща́ти вдо́світа ми́лість Твою́ і і́стину Твою́ – на вся́ку ніч.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Бо пра́вий Госпо́дь Бог наш, і нема́є непра́вди в Нім.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Єдиноро́дний Си́ну)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Другий антифон повсякденний

Госпо́дь воцари́вся, в красу́ зодягну́вся, зодягну́вся Госпо́дь си́лою і опоя́сався.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Він бо утверди́в вселе́нну, і вона́ не похитне́ться.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Свідо́цтва Твої́ достові́рні; до́мові Твоє́му подоба́є свя́тість, Го́споди, на многоту́ днів.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Єдиноро́дний Си́ну і Сло́во Бо́же, безсме́ртний Ти, і зво́лив Ти спасі́ння на́шого ра́ди воплоти́тися від свято́ї Богоро́диці і присноді́ви Марі́ї, незмі́нно ста́вши люди́ною. І розп’я́тий був Ти, Хри́сте Бо́же, сме́ртю смерть подола́в. Ти оди́н із Свято́ї Тро́йці, рівносла́вимий з Отце́м і Святи́м Ду́хом, спаси́ нас.

Третій антифон повсякденний

Прийді́те, возра́дуємся Господе́ві, воскли́кнім Богу, Спаси́телеві на́шому.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Іді́м пере́д лице́м Його́ з іспові́данням, і псалма́ми воскли́кнім Йому́.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Бо Бог – вели́кий Госпо́дь і цар вели́кий по всій землі́.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Вірні: Прийді́те поклоні́мся і припаді́м до Христа́. Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Тропар (г. 4): Від сві́тської метушні́ ви́йшов ти,* і відре́ченням сві́ту пішо́в ти по-єва́нгельськи за Христо́м,* і рівноа́нгельське життя́ прові́вши,* в ти́ху при́стань Афо́нської гори́ дійшо́в ти,* зві́дки благослове́нням отці́в в гору́ Ки́єва прийшо́в* і там трудолю́бно життя́ закінчи́в.* Батьківщи́ну твою́ просвіти́в ти,* і бе́злічі мона́хів шлях до небе́сного ца́рства показа́вши, до Христа́ їх приві́в ти.* Його́ моли́, Анто́нію преподо́бний,* щоб спас ду́ші на́ші.

Сла́ва: Кондак (г. 8): Відда́вши себе́ Бо́гу,* над усе́ возлю́бленому від ю́ности, преподо́бний,* Йогу́ від усіє́ї душі́ в любо́ві наслі́дував ти,* і сві́та тлі́нне за ні́що вважа́ючи, в землі́ пече́ру споряди́в,* і в ній му́жньо супро́ти заті́й во́рога неви́димого подвиза́вся ти,* як світлося́йне со́нце, по всі кінці́ землі́ зася́яв ти.* Тому́-то, раді́ючи, прийшо́в ти до небе́сних хоро́мів.* І ни́ні, з а́нгелами влади́чному престо́лові предстоячи́,* спомина́й нас, що посита́ємо па́м’ять твою́,* щоб ми зва́ли до те́бе:* Ра́дуйся, Анто́нію, о́тче наш.

І ни́ні: Богородичний (г. 8): Неперемо́жній Влада́рці на честь перемо́ги* ми, слу́ги твої́, врято́вані від ли́ха,* подя́чні пісні́ склада́ємо Тобі́, Богоро́дице.* А ти, що ма́єш си́лу нездола́нну,* від уся́ких бід нас охорони́,* щоб взива́ти до те́бе:* Ра́дуйся, Неві́сто неневі́сная.

Прокімен (г. 7): Че́сна пе́ред Го́сподом смерть преподо́бних Його́ (Пс. 115,6).

Стих: Що відда́м Господе́ві за все, що Він возда́в менí? (Пс. 115,3).

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

Ряд.: 1 Кор. 139 зач.; 7, 35 – 8, 7.

35. Браття, кажу це на вашу користь, не щоб накинути на вас петлю, але щоб ви гідно та ревно трималися Господа.

36. Коли ж хто думає, що він негоже чинить супроти дівиці своєї, якщо дозволить їй перецвісти, і рішив щось робити, нехай робить, що хоче, він не грішить; нехай вона виходить заміж. 37. Але коли хто твердо стоїть при своїй думці, і без примусу, маючи владу робити, що хоче, рішив у своїм серці берегти свою дівицю, він робить добре. 38. Тому той, хто віддає свою дівчину заміж, робить добре, та той, хто не віддає, робить ще краще.

39. Жінка прив'язана до свого чоловіка, поки живе чоловік. Коли ж чоловік умре, вона вільна, за кого хоче, вийти заміж, аби лише у Господі це було. 40. Однак, на мою гадку, вона буде щасливіша, коли зостанеться такою. Думаю, що і я маю Духа Божого.

1. Щождо ідоложертовного м'яса, всі ми відаємо, що маємо знання; знання ж роздуває, але любов будує. 2. Коли хто думає собі, що він що знає, той ще не знає, як слід знати. 3. Як хто любить Бога, той Богові милий. 4. Отже, відносно їди ідоложертовного м'яса, ми знаємо, що ідол є ніщо у світі і що немає іншого Бога, крім єдиного. 5. Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи на землі, – їх бо і чимало, тих богів, та чимало тих панів, – 6. для нас, однак, в лиш один Бог Отець, від якого все і для якого ми; і один Господь Ісус Христос, через якого усе, і ми через нього.

7. Та не всі мають це знання. Деякі, з привички до ідолів, понині їдять м'ясо як ідоложертовне, і совість їхня, тому що слабка, скверниться.

До Галатів послання святого апостола Павла читáння.

Прп.: Гал. 213 зач.; 5, 22 - 6, 2.

22. Браття, плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння; лагідність, доброта, вірність, 23. тихість, здержливість. На все це нема закону. 24. Котрі ж Ісус-Христові, розп'яли тіло з його пристрастями та похотями. 25. Коли живемо духом, духом ходімо. 26. Не будьмо суєславні, задиркуваті між собою, завидущі одні одним.

1. Брати! Коли б хто попав у яку провину, ви, духовні, такого наставляйте духом лагідности; але вважай, щоб і ти не впав у спокусу. 2. Носіте тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа.

Алилуя (г. 6): Блаже́н муж, що бої́ться Го́спода, за́повіді Його́ ду́же лю́бі йому́ (Пс. 111,1).

Стих: Си́льне на землí бу́де сíм’я його́ (Пс. 111,2).

Від Матея святого Євангелія читáння.

Ряд.: Мт. 63 зач. 15, 29-31.

29. В той час прийшов Ісус до Галилейського моря і зійшов на гору й сів там. 30. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг. і він зціляв їх.

31. І дивувались люди, бачачи, що німі говорять, каліки одужують, криві ходять і сліпі бачать. І прославляли Бога Ізраїля.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Прп.: Лк. 24 зач. 6, 17-23.

17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.

20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:

Блаженні вбогі,

бо ваше царство Боже.

21. Блаженні голодні нині,

бо ви насититеся.

Блаженні, що плачете нині,

бо будете сміятись.

22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім'я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.

Причасний: В па́м’яті вíчній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться (Пс. 111,6–7). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.