Прпп. Томи, що в Малеї, і Акакія, про якого згадує «Ліствиця»

Перший антифон повсякденний

Бла́го є іcпові́дувати Го́спода і співа́ти і́мені Твоє́му, Всеви́шній.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Звіща́ти вдо́світа ми́лість Твою́ і і́стину Твою́ – на вся́ку ніч.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Бо пра́вий Госпо́дь Бог наш, і нема́є непра́вди в Нім.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Єдиноро́дний Си́ну)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Приспів: Молитва́ми Богоро́диці, Спа́се, спаси́ нас.

Другий антифон повсякденний

Госпо́дь воцари́вся, в красу́ зодягну́вся, зодягну́вся Госпо́дь си́лою і опоя́сався.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Він бо утверди́в вселе́нну, і вона́ не похитне́ться.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Свідо́цтва Твої́ достові́рні; до́мові Твоє́му подоба́є свя́тість, Го́споди, на многоту́ днів.

Приспів: Молитва́ми святи́х Твої́х, Спа́се, спаси́ нас.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Єдиноро́дний Си́ну і Сло́во Бо́же, безсме́ртний Ти, і зво́лив Ти спасі́ння на́шого ра́ди воплоти́тися від свято́ї Богоро́диці і присноді́ви Марі́ї, незмі́нно ста́вши люди́ною. І розп’я́тий був Ти, Хри́сте Бо́же, сме́ртю смерть подола́в. Ти оди́н із Свято́ї Тро́йці, рівносла́вимий з Отце́м і Святи́м Ду́хом, спаси́ нас.

Третій антифон повсякденний

Прийді́те, возра́дуємся Господе́ві, воскли́кнім Богу, Спаси́телеві на́шому.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Іді́м пере́д лице́м Його́ з іспові́данням, і псалма́ми воскли́кнім Йому́.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Бо Бог – вели́кий Госпо́дь і цар вели́кий по всій землі́.

Приспів: Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Вірні: Прийді́те поклоні́мся і припаді́м до Христа́. Спаси́ нас, Си́ну Бо́жий, у святи́х ди́вний Ти, співа́ємо Тобі́: Алилу́я.

Тропар (г. 2): Па́м’ять пра́ведного з похвала́ми,* а тобí виста́чає свíдчення Госпо́днього, предте́че,* бо ти яви́вся воíстину і від проро́ків чеснíший,* бо у стру́менях сподо́бився хрести́ти Проповíданого.* Тому́ за íстину постражда́в ти, радíючи,* благовісти́в ти й тим, що в а́ді, Бо́га, я́вленого в тíлі,* що взяв гріх свíту і подає́ нам вели́ку ми́лість.

Сла́ва: Кондак (г. 3): Спе́ршу неплíдна, днесь Христо́вого предте́чу ро́дить,* і він є спо́вненням уся́кого проро́цтва,* бо кого́ проро́ки проповíдували,* на то́го він у Йорда́ні ру́ку покла́в.* Яви́вся Бо́жого Сло́ва проро́к, проповíдник, а водно́раз і предте́ча.

І ни́ні: Богородичний (г. 3): Ді́ва днесь предстої́ть у це́ркві* і з ли́ками святи́х неви́димо за нас мо́литься Бо́гу.* А́нгели з архиєре́ями поклоня́ються,* апо́столи з проро́ками лику́ють,* бо ра́ди нас мо́лить Богоро́диця предві́чного Бо́га.

Прокімен (г. 7): Возвесели́ться пра́ведник у Го́споді і упова́є на Ньо́го (Пс. 63,11).

Стих: Ви́слухай, Бо́же, го́лос мій, коли́ моли́тимусь до Те́бе (Пс. 63,2).

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

1 Кор. 136 зач.; 6, 20 – 7, 12.

20. Браття, прославляйте Бога тілами вашими і вашими душами, які є Божі.

1. Відносно того, що ви мені писали, то воно добре чоловікові не займати жінки. 2. Однак, з уваги на розпусту, кожний хай має свою жінку і кожна хай має свого чоловіка. 3. Хай чоловік віддає належне жінці, так само й жінка – чоловікові. 4. Жінка не має влади над своїм тілом, а чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, а жінка. 5. Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що за взаємною згодою до часу, щоб на молитві, а потім сходьтеся разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестриманістю. 6. Кажу це як пораду, не як наказ. 7. Я бажав би, щоб усі люди були, як я, та кожний має свій особливий дар від Бога, один – такий, а другий – інший.

8. Кажу ж нежонатим та вдовицям, що добре їм, коли зостануться, як я; 9. але коли не можуть стриматися, нехай одружуються, ліпше одружитися, ніж горіти.

10. Одруженим же наказую не я, але Господь: жінка нехай не розлучається зо своїм чоловіком; 11. коли ж розлучиться, нехай зостанеться незаміжня або нехай помириться з чоловіком, і чоловік нехай не відпускає жінки.

12. Іншим же кажу я, не Господь: Коли який брат має невіруючу жінку і вона погоджується з ним жити, нехай її не відпускає.

Алилуя (г. 4): Пра́ведник, як фíнік, розцвіте́ і, як кедр на Лива́ні, ви́росте (Пс. 91.13).

Стих: Наса́джені в до́мі Госпо́днім, у двора́х Бо́га на́шого процвіту́ть (Пс. 91.14).

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 57 зач. 14, 1-13.

1. В той час, коли дійшла чутка до Ірода четверовласника про Ісуса, 2. він сказав до своїх слуг:

– Це Іван Христитель! Це він воскрес із мертвих, і тому чудодійні сили діють у ньому.

3. Бо Ірод був схопив Івана, зв'язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа; 4. Іван бо говорив до нього:

– Не можна тобі її мати.

5. Він хотів його вбити, та боявсь народу, бо його мали за пророка. 6. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові; 7. і він, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. 8. Вона, під намовою матері своєї, сказала йому:

– Дай мені тут на полумиску голову Івана Христителя.

9. І засмутивсь цар, але задля клятви і тих, що разом за столом були, велів дати 10. і послав стяти голову Іванові в темниці. 11. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та подала своїй матері.

12. І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його. І пішли та сповістили про те Ісуса.

13. Почувши це, Ісус відплив звідти човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним із міст пішки.

Причасний: В па́м’яті ві́чній буде пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться (Пс. 111,6-7). Алилу́я, алилу́я, алилу́я.