Most Holy Eucharist; Apostles’ Fast.

Feast of our Lord. A day when the faithful are highly encouraged to participate in the Divine Liturgy.

GREAT VESPERS

Kathisma Reading

“Blessed is man…” is sung.

At Psalm 140

In Tone 6

Out of the depths I cry to You, O Lord;* O Lord, hear my voice!

O Lover of mankind,* when You were at supper with Your faithful disciples* You revealed the great mystery of Your incarnation, saying:* Eat the life-giving bread which is My Body,* and drink the Blood of eternal life.

Let Your ears be attentive* to the voice of my prayer.

If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

The room, where Christ celebrated the Passover,* became a heavenly tabernacle,* an unbloody supper and a spiritual service,* and the table, on which these mysteries were celebrated,* a spiritual altar.

I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

O Bread of heaven, You blessed the bread* and offered thanks to the Father and Begetter.* You also took the chalice and gave it to Your disciples, saying:* Take, eat – this is My Body,* and drink the Blood of incorruptible life.

For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

The Lord fed His disciples with heavenly food.* Before His passion He gave them the Bread of Angels,* more wonderful than the manna.* “Your fathers,” said the Lord, “ate manna in the desert and died.* This is the bread that comes down from heaven;* whoever eats this bread shall not die, but shall live forever.”* Grant today that we may also partake of this bread,* through the prayers of the Mother

Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

After the disciples had eaten the Mystical Supper,* Christ took bread into His hands, raised His eyes to heaven,* blessed and broke it, gave it to His disciples, saying:* Take eat; this is My Body, which is broken for you* for the remission of sins and life everlasting.

Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

You alone possess immortality and dwell in light inaccessible.* How then can You, have fellowship with the idol of sinful darkness?* Therefore, You, Who are that light which enlightens every man,* do not judge or cast our dark and sinful souls into the outer darkness,* but illumine us with Your grace, we beseech You,* O Ocean of mercy, O transubstantial Bread!

In Tone 4

Glory… Now…

Come, you lovers of feasts,* let us today joyfully celebrate the saving feast of the life-giving Bread* and the Lamb of God Who takes away the sins of the world.* Let us celebrate today, not with the leaven of our sinful past,* but with sweetness of purity and truth.* And, having purified ourselves, let us become His worthy partakers,* in order to obtain the everlasting kingdom of Christ.

Readings: (1) Exodus 16:1-3,11-15; 1 Samuel 21:2-7; 1 Kings 17:2-16

Lytia

In Tone 6

David, the forefather of Christ,* played and danced before the overshadowed Ark.* Today, we also worship God in the tabernacle,* Whose human nature the Ark prefigured.* For, here, instead of the manna,* we mysteriously behold the incarnate Divinity,* and instead of the tablets of the Law,* the Lawgiver Christ our God,* Who saves our souls.

In the Old Testament the Ark was overlaid inside and outside with gold.* When the heathens seized it,* the Lord could not suffer to dwell with the idol in the temple,* but dashed it to the ground, smashing its head and both palms of its hands.* Yet, You, O Lover of mankind, Christ our God,* willed to enter the defiled temple of our wretched souls?* Therefore, purify and sanctify our souls, O Lord.

O pure Lamb, Who takes away the sins of the whole world!* for the salvation of mankind You changed bread into Your Body,* and under the form of bread You mysteriously hid Yourself,* body, soul, and divinity.* Today, we, the faithful,* solemnly and fervently worship this Bread with faith.

In Tone 2

Glory… Now…

We, the faithful, with trembling,* approach Your Mystical Supper and divine table,* desiring to drink of the fountain of immortality;* but fear and trembling seize us because of our numerous sins.* Through You we wish to be cleansed of them,* by the supplications of our Lady, the Mother of God.

Aposticha

In Tone 1

Let us praise the living and heavenly Bread* which, in an unspeakable manner, continually comes down from heaven,* and with one mind let us say:* Rejoice! 0 Body of Christ,* through which we all have been saved.* Rejoice! 0 divine and sacred Blood,* through which we have been redeemed.

By the Bread of the Angels man is fed; He sent them food in abundance.

O marvellous wonder!* You gave Your very self to Your disciples and friends as food, saying:* Eat this bread – it is My Body.* And taking the chalice, You said:* All of you, drink My Blood!

And, as though rain He sent them manna as food, and He gave them bread from heaven.

O divine, most holy, most precious Body of the God-Man and Word!* Save Your servants from all anxiety, temptation, and every kind of assault,* and grant the heavenly kingdom and life,* for the sake of Your mercy.

In Tone 8

Glory… Now…

O glorious wonder!* Christ, having taken bread and blessed it,* gave it to His disciples, saying: Take and eat – this is My Body;* take also the chalice.* Then the living and divine Bread came down from heaven at that mystical supper,* and of His own free will gave Himself as food.* Therefore, let everyone examine himself,* and then let him eat and drink for the salvation of soul and life everlasting.

Troparion

In Tone 4

Your memorial, O Christ our God,* has shone forth upon the world as a festal day,* for the fishermen learned from You to offer unbloody sacrifice with bread and wine.* And so, we celebrate Your divine memorial,* and doing so cry out, O Lord, glory be to You! (3)

DIVINE LITURGY

Antiphon 1

The Lord is my shepherd, I shall not want; he makes me lie down in green pastures.

Through the prayers of the Mother of God, O Saviour, save us.

Even though I walk through the valley of the shadow of death, I fear no evil; for You are with me.

Through the prayers of the Mother of God, O Saviour, save us.

You prepare a table before me in the presence of my enemies.

Through the prayers of the Mother of God, O Saviour, save us.

Glory… Now… Only-Begotten Son…

Antiphon 3

Answer me when I call, O God of my righteousness!

Troparion, Tone 4: Your memorial, O Christ our God,* has shone forth upon the world as a festal day,* for the fishermen learned from You to offer unbloody sacrifice with bread and wine.* And so, we celebrate Your divine memorial,* and doing so cry out, O Lord, glory be to You!

Offer right sacrifices, and put your trust in the Lord.

You have put more joy in my heart than they have when their grain and wine abound.

Entrance
I will offer You a sacrifice of praise; I will call upon the name of the Lord.

Troparia and Kontakia
Troparion, Tone 4: Your memorial, O Christ our God,* has shone forth upon the world as a festal day,* for the fishermen learned from You to offer unbloody sacrifice with bread and wine.* And so, we celebrate Your divine memorial,* and doing so cry out, O Lord, glory be to You!

Glory… Now…

Kontakion, Tone 4: Behold Christ is present as food for all.* Come, let us fall down and worship Christ our God* hidden under these Mysteries and humbly cry out:* Consume us not by fire through communion, O Master, unworthy as we are,* but be the One who consumes our sins by fire* and purifies our souls.

Prokeimenon, Tone 4
He would feed you with the finest of the wheat, and with honey from the rock I would satisfy you.
verse: Exalt in God, our helper! (Ps 81:16,2)

Epistle: 1 Corinthians 11:23-32 (NRSV)
Brothers and Sisters, for I received from the Lord what I also handed on to you, that the Lord Jesus on the night when he was betrayed took a loaf of bread, and when he had given thanks, he broke it and said, “This is my body that is for you. Do this in remembrance of me.” In the same way he took the cup also, after supper, saying, “This cup is the new covenant in my blood. Do this, as often as you drink it, in remembrance of me.” For as often as you eat this bread and drink the cup, you proclaim the Lord’s death until he comes.

Whoever, therefore, eats the bread or drinks the cup of the Lord in an unworthy manner will be answerable for the body and blood of the Lord. Examine yourselves, and only then eat of the bread and drink of the cup. For all who eat and drink without discerning the body, eat and drink judgment against themselves. For this reason many of you are weak and ill, and some have died. But if we judged ourselves, we would not be judged. But when we are judged by the Lord, we are disciplined so that we may not be condemned along with the world.

Alleluia, Tone 4
verse: The eyes of all look to You, and You give them their food in due season.
verse: You open Your hand; You satisfy the desire of every living thing. (Ps 144: 15,16)

Gospel: John 6:48-54 (NRSV)

The Lord said, I am the bread of life. Your ancestors ate the manna in the wilderness, and they died. This is the bread that comes down from heaven, so that one may eat of it and not die. I am the living bread that came down from heaven. Whoever eats of this bread will live forever; and the bread that I will give for the life of the world is my flesh.”

The Jews then disputed among themselves, saying, “How can this man give us his flesh to eat?” So Jesus said to them, “Very truly, I tell you, unless you eat the flesh of the Son of Man and drink his blood, you have no life in you. Those who eat my flesh and drink my blood have eternal life, and I will raise them up on the last day;

Communion Hymn

Whoever feeds on My flesh and drinks My blood abides in me, and I in him (John 6:56).* Alleluia, alleluia,* alleluia.

Торжественне поклоніння пречистим Тайнам Тіла і Крови Господа нашого Ісуса Христа. 3 червня

ВЕЧІРНЯ

Блажен муж співаємо

Стихири

Стих: З глибин взиваю до тебе, Господи,* Господи, почуй мій голос.

(г. 6): Ти, Чоловіколюбче,* відкрив велику тайну свого воплочення,* бувши на вечері з своїми повірниками,* і сказав їм: їжте хліб життєдайний – це є Тіло моє,* і пийте Кров життя вічного.

Стих: Нехай будуть твої вуха уважні,* до голосу благання мого.

Ти, Чоловіколюбче,* відкрив велику тайну свого воплочення,* бувши на вечері з своїми повірниками,* і сказав їм: їжте хліб життєдайний – це є Тіло моє,* і пийте Кров життя вічного.

Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.

Світлиця, в якій Христос відбув Пасху,* стала небесним кивотом,* безкровною вечерею і духовною службою,* а трапеза, на якій звершилися ці тайни,* духовним престолом.

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Ти, Хлібе Небесний, поблагословив хліб,* склав подяку Отцеві й Родителеві,* теж і чашу взяв та й подав учням, кажучи:* Прийміть, їжте, це є Тіло моє,* і пийте Кров життя нетлінного.

Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

Нагодував Господь своїх учнів небесною поживою,* дав їм перед страстями ангельський хліб,* чудесніший від манни.* Батьки ваші – сказав Господь* – споживали манну в пустині й померли.* Це ж хліб, що з неба сходить,* щоб той, хто їстиме його,* не вмер, але жив навіки.* Тому сподоби і нас сьогодні причащатися його,* за молитвами твоєї Богоматері.

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

Коли учні споживали Тайну Вечерю,* Христос узяв хліб у свої руки,* підніс свої очі до неба,* поблагословив, переломив, дав своїм учням, кажучи:* Прийміть, їжте – це Тіло моє,* що за вас ламається на відпущення гріхів* і на життя вічне.

Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

У тебе єдиного – безсмертя* і живеш у світлі неприступнім.* Невже міг би ти злучитися з ідолом пітьми гріховної?* Тому ти – Світло те, що просвічує кожну людину,* не засуджуй й не кидай у тьму кромішню темні й грішні душі наші,* але просвіти благодаттю,* – молимось до тебе,* – Море милосердя, Хлібе переісточений.

Слава І нині (г. 4): Прийдім, празниколюбці, радісно звеличуймо сьогодні* спасенне свято життєдайного Хліба і Божого Агнця,* що забирає гріхи світу.* Святкуймо нині не в заквасці давньої злоби,* але в солодкості чистоти й правди.* Очистившись, отже, станьмо гідними його учасниками,* щоб одержати вічне Христове царство.

Читання

Премудрість.

Чтець: З книги Виходу читання

Будьмо уважні.

Чтець: З Уліму рушила вся громада синів Ізраїля й прийшла у Сін-пустиню, що між Елімом та Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі. І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині. Говорили до них сини Ізраїля: «О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м’ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом виморити всю громаду». Тоді Господь заговорив до Мойсея: «Чув я нарікання синів Ізраїля. Скажи їм таке: Ввечері їстимете м’ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і зрозумієте, що я – Господь, Бог ваш». І справді ввечері сталось так, що налетіли перепелиці і вкрили табір, а вранці впала роса довкола табору. Коли ж роса зникла – ось на пустині зверху щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке, мов іній, по землі. Побачили це сини Ізраїля і питають один одного: «Що це таке?» Не знали бо, що воно таке. А Мойсей сказав їм: «Це хліб, що дав Господь вам на поживу» (Вих. 16, 1-3, 11-15)

Премудрість.

Чтець: З книги Царів читання

Будьмо уважні.

Чтець: Надійшло до нього таке слово Господнє: «Іди звідси й повернися на схід сонця та сховайся коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. Ти питимеш з потоку, а крукам я повелів, щоб постачали там тобі їжу». Пішов він і зробив на Господній наказ, і рушив, і оселився коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. Круки приносили йому хліба й м’яса вранці та хліба й м’яса ввечері, а пив він з потоку. Та ось по деякому часі висох потік, бо не було дощу в країні. Тоді надійшло до нього таке слово Господнє: «Встань, іди в Сарепту сидонську і перебувай там. Я повелів там удові, щоб давала тобі їсти». Устав він та й подався в Сарепту; прийшов до воріт міста, аж ось удовиця збирає дрова. Покликав він її та й каже: «Дай мені, будь ласка, трохи води з глечика напитись». Як же вона йшла по воду, кликнув у слід і каже: «Приниси мені, будь ласка, і шматок хліба». Вона ж каже: «Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема в мене нічого печеного, тільки пригорща муки в посудині та трошки олії у глечику. Оце назбираю трохи дров та повернувшись, приготую, що маю, собі та синові, а там з’їмо й помремо». Ілля ж їй: «Не журись, іди й зроби, як сказала; тільки наперед спечи мені коржика і принеси сюди, собі ж і синові приготуєш опісля. Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля: Посуд з мукою не спорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю». Пішла вона й зробила, як сказав їй Ілля; і їла вона, він і її син довго. Посуд з мукою не спорожнювався, глечик з олією не вичерпувався, за словом, що Господь сказав через Іллю. (І Цар. 17, 2-16)

Премудрість.

Чтець: З книги Самуїла читання

Будьмо уважні.

Чтець: Давид прибув у Нов до священика Ахімелеха. Ахімелех вийшов, тремтівши, назустріч Давидові й спитав: «Як це, що ти один, що при тобі нема нікого?» Давид відповів священикові Ахімелехові: «Цар дав мені наказ, кажучи: Ніхто нехай не відає нічого про ту справу, що я з нею тебе посилаю й що тобі доручаю. А моїх людей я розставив на певнім місці. Отже, що маєш? Як маєш п’ять буханців хліба, дай мені їх, або щось інше, що тільки знайдеться». Священик відрік Давидові: «Хліба звичайного нема в мене під рукою, є тільки хліб священний, – якщо тільки ці люди стрималися від жінки?» Давид відповів священикові, кажучи: «О, це напевно! Від жінок ми стримались, як завжди, коли я рушаю в похід; тіла мужів чисті. Хоч подорож ця й звичайна, та щодо тіла, то мужі сьогодні чисті». І дав йому священик священного хліба, бо не було там іншого, крім хліба покладання, що його беруть з-перед лиця Господнього, щоб замінити свіжим хлібом у день, коли беруть той перший. (І Сам. 21, 2-7)

Стихири на Литії

(г. 6): Перед отіненим ковчегом грав, танцюючи,* богоотець Давид.* І ми сьогодні поклоняємося в кивоті Богові,* що його людську природу ковчег проображав.* Бо тут, замість манни таїнственно бачимо Божество воплочене,* замість таблиць – законодавця Христа Бога,* що спасає душі наші.

Старий Завіт мав кивот,* окований звідусіль золотом.* Коли його взяли погани,* Господь не стерпів перебувати з ідолом в капищі,* але звалив його на землю,* розбив голову й обидві долоні його рук.* А ти, Чоловіколюбче, Христе Боже наш,* невже мав би ввійти в осквернений храм душі окаянної?* Тож очисти й освяти, Господи, душі наші.

Непорочний Агнче,* що береш гріхи всього світу!* Ти, заради спасіння людей,* переміниш хліб у своє Тіло,* у хлібі ж таїнственно* ти утаїв душу і тіло, і своє Божество.* Йому сьогодні всі вірні* врочисто й умильно з вірою поклоняємось.

Слава і нині (г. 2): Ми, вірні, зі страхом приближаємося* до тайної твоєї вечері та божественної трапези* з бажанням покуштувати з безсмертного джерела,* але тремтіння і боязнь проймає нас* задля безлічі наших гріхів.* З них ми бажаємо через тебе очиститися,* заради молінь Богородиці, Владичиці нашої.

Стихири на стиховні

(г. 1, подібний: Небесних хорів): Оспівуймо Хліб небесний, живий,* що невимовно раз у раз із неба сходить,* однодушно промовляючи: Радуйся, Тіло Христове,* яким ми всі спаслися!* Радуйся, Крове божественна й свята,* якою ми викупилися!

Стих: Хлібом ангельським людина живиться,* харчів послав їм до наситу.

О чудо! На вечері* дав ти себе самого* своїм учням і друзям на поживу, кажучи:* їжте хліб – це Тіло моє!* І чашу взяв ти, кажучи:* Усі ви пийте Кров мою!

Стих: І зіслав, мов дощ, манну їм на поживу,* і хліб небесний дав їм.

О божественне, найсвятіше,* найцінніше Тіло Богочоловіка-Слова!* Спаси твоїх слуг від усіх журб та спокус і всяких напастей* і подай небесне царство* й життя заради великої твоєї милости.

Слава і нині (г. 8): О преславне чудо!* Христос, узявши хліб, поблагословив і подав своїм учням, нижучи:* Прийміть і їжте – це Тіло моє,* і так само чашу.* Тоді живий і божественний Хліб зійшов з неба того таїнственного вечора* і добровільно дав себе на їжу.* Тим-то кожний хай себе випробовує,* а тоді їсть та п’є на спасіння й життя вічне.

Тропарі

(г. 4): Спомин про тебе, Христе Боже наш,* засвітив світові день празничний.* Від тебе бо рибалки навчилися приносити тобі безкровну жертву хліба й вина* і так творити про тебе божественний спомин,* який ми празнуємо, співаючи:* Господи, – слава тобі! (3 р.)

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ:

Антифон 1
Стих 1: Господь пасе мене і нічого не бракуватиме мені;* на місці квітучім, там Він оселив мене (Пс. 22,1-2).
Приспів: Молитвами Богородиці,* Спасе, спаси нас.

Стих 2: Бо, якщо й піду посеред тіні смертної,* не побоюся зла, бо Ти зо мною єси (Пс. 22,4).
Приспів: Молитвами Богородиці,* Спасе, спаси нас.

Стих 3: Приготовив Ти передо мною трапезу* проти супротивників моїх (Пс. 22,5).
Приспів: Молитвами Богородиці,* Спасе, спаси нас.

(Якщо скорочується Літургію, перейди до Єдинородний Сину).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Єдинородний Сину

Антифон 3

Стих 1: Коли призвав я,* вислухав мене Бог правди моєї (Пс. 4,2).

Тропар, глас 4: Воспоминання Твоє, Христе Боже наш,* засвітило світові день празничний,* від Тебе бо рибалки училися безкровну жертву хліба й вина Тобі приносити* і так творити Твоє божественне воспоминання,* яке й ми празнуємо і кличемо:* Господи, слава Тобі.

Стих 2: Жертвуйте жертву правди* і уповайте на Господа (Пс. 4,6).

Стих 3: Дав Ти веселість у серці моїм,* від плоду пшениці, вина і єлею свого збагатіли (Пс. 4,2).

Вхідне: Тобі пожертвую жертву хвали* і в ім’я Господнє закличу (Пс. 115,8).

Слава, і нині: Кондак, глас 4: Ось предлежить Христос на поживу всім,* прийдіте, і припадаючи, поклонімся Христу Богові,* у цих тайнах утаєному,* з умилінням кличучи:* Владико, не опали нас, недостойних, причастям,* але попали гріхи і очисти душі наші.

Прокімен (глас 4):
Нагодував їх тістом пшеничним і медом з каменя наситив їх (Пс. 80,17).
Стих: Радуйтеся Богові, помічникові нашому (Пс.80,2).

Апостол: (Корінтян 11, 23-32.)
Браття і Сестри, я, що прийняв від Господа, те передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб і, воздавши подяку, розломав і сказав: «Це моє тіло, що за вас дається. Робіть це на мій спомин». Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – Новий завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин». Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, поки він не прийде. Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний супроти тіла і крови Господньої. Хай, отже, кожний випробує себе самого, і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. Бо хто їсть і п’є, не розрізняючи, що то тіло Господнє, суд собі їсть і п’є. Ось чому у вас багато недужих та хворих, та й чимало умирають. Якби ми самі себе розсуджували, нас би не судили. Коли ж Господь нас судить, він нас картає, щоб ми не були засуджені зо світом.

Алилуя (глас 4):
Стих: Очі всіх на Тебе уповають і Ти своєчасно даєш їм поживу (Пс. 144,15).
Стих: Ти відкриваєш руку Твою і сповняє усе живе благоволінням (Пс. 144,16).

Євангеліє: (Йоана 6, 48-54.)
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли: Я – хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустині й померли. А це – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто його їстиме, не вмер. Я – хліб живий, що зійшов з неба. Коли хто їстиме цей хліб, житиме повіки. І хліб, що я дам, то моє тіло за життя світу. Тут юдеї стали сперечатися між собою, кажучи:– Як отой може нам дати своє тіло їсти? Ісус сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: як не їстимете тіла Сина чоловічого й не питимете його крови, не матимете життя в собі. 54. Хто їсть моє тіло й п’є мою кров, той живе життям вічним, і я воскрешу його в останній день.

Замість Достойно:
Величай, душе моя, Господа, що плоть і кров Свою дав у поживу таїнственну.
Ірмос (глас 2): Увесь Ти є прагнення, увесь насолода, Слово Боже, Діви Сину, Боже богів, Господи, святих пресвятий, тому Тебе всі з Тією, що Тебе породила, величаємо.

Причасний:
Хто їсть Мою плоть і п’є Мою кров, у Мені перебуває і Я – в ньому, сказав Господь (Йо. 6,56). Алилуя (х3).