The Fore-feast of the Transfiguration of Our Lord Jesus Christ; Commemoration of the Consecration of the Holy Resurrection Patriarchal Sobor; Holy Martyr Eusignius (360-63)

A day when the faithful are highly encouraged to participate in the Divine Liturgy.


At Psalm 140

In Tone 4

  1. If You mark iniquities, Lord, who can stand?* But with You forgiveness is that You may be revered.

Come, let us go up with Jesus* as He ascends the holy mountain;* there we shall hear the voice of the living God:* the Father Who is without beginning* as He gives witness by a cloud through the Divine Spirit* to the consubstantiality of the coeternal Sonship;* Being thus enlightened in mind,* we shall see light in the light.

  1. I have waited for You as You have commanded; my soul patiently relies on Your promise,* for it has trusted in the Lord.

Come, let us exult in anticipation,* purifying ourselves,* and faithfully prepare for the divine ascent* to the lofty dwelling place of God,* that we may witness His majesty* and receive His glory,* which the chosen from among the Apostles* were made worthy to behold,* mystically on Mount Tabor.

  1. From the morning watch until night* let Israel trust in the Lord.

Come, having today transformed ourselves,* with a more exalted transformation,* let us be well prepared for tomorrow!*  That we may ascend the holy mountain of God;* and, that we may behold the unchanging radiant glory of Christ* which is brighter than the sun.* Having been illumined by the light of the Trinity,* we shall glorify the condescension of God in it.

In Tone 2

  1. For with the Lord there is mercy, and with Him there is plentiful redemption;* and He shall redeem Israel from all its iniquities.

The Father, with His Divine Son, has made a dwelling place* in their beloved people,* who kept the word of His truth* and endured in faithfulness.* The children of God in much-suffering Ukraine* feared neither torment, persecution nor cruel death.* And so upon them, as if upon living foundation stones,* the Sobor of the Resurrection rises up.

  1. Praise the Lord, all the nations;* proclaim His glory, all you people.

You, O Perfecter,* have transformed the souls of Your faithful friends* into a House of Wisdom* and a temple of Your invisible presence.* The temple of Your love is more formidable than walls of stone,* established as it is within the human heart, a living Holy of Holies.* From it, there blossomed forth the visible beauty* of the newly raised Sobor of the Resurrection.

  1. Strong is the love of the Lord for us;* eternally will His truth endure.

How lovely is your dwelling place, O Lord Sabaoth!* From of old the Ukrainian soul would huddle to* Your majestic and ancient temples;* but, in the midst of evil times, full of the darkness of hostile Godlessness* other temples faithfully shone forth:* the village home, the city room,* in every place where living torches of Your truth shone forth,* raising thereby the Sobor of the Resurrection.

In Tone 5


Come from the west, and the north, and the sea, and the east,* from all over Ukraine – O faithful friends of the Lord,* and let us behold the Church reborn.* Let the cathedral of our souls shine forth, as divinely radiant torches,* within that cathedral which is built above Slavutych.*  And so, raised up in spirit by the Holy Spirit,* let us glorify Christ, our Pascha, unto the ages!


Come, let us ascend the mountain of the Lord* and go into the house of our God.* Let us gaze upon the glory of His Transfiguration,* the glory of the only-begotten Son of God the Father.* From His light, let us receive light;* and raised up in spirit by the Holy Spirit,* let us sing the praises of the consubstantial Trinity unto the ages.


1 Kings 8:22-23, 27-30; Wisdom 7:21-8:4; Proverbs 9:1-11


In Tone 2

Illumined by the brightness of the virtues,* let us ascend the holy mountain* so that we may gaze upon the divine Transfiguration of the Lord.

Mercy and truth have met; righteousness and peace have embraced.

Shining forth like the sun upon Mount Tabor,* before undergoing [the Passion of] the Cross,* Christ bestows a sign—worthy of His divine nature* —upon the initiates of the mysteries.

Blessed are the people who know the festal shout.

Wishing to transform the nature of Adam,* Christ ascends Mount Tabor today* so that He may reveal His divine nature* to the initiates of the mysteries.

In Tone 2


Let us enter through the radiant gates,* which the Holy One, the True One, opens before us* —and who would be able to shut them?* For, although the Ukrainian people for a very long time did not possess the power of self-government,* yet they kept the words of Christ,* and did not deny His Name to their very end.* And those who conquer in Spirit,* the Lord will transform into pillars of His temple;* and there will be written upon them the Name of their God,* and the Name of the New Jerusalem,* the future and foreshadowed [city] already made manifest* in the Kyivan Cathedral of the Resurrection* for the salvation of our souls.


O You, Who were transfigured in glory on Mount Tabor,* and showed Your disciples the glory of Your divine nature,* pour out also upon us the light of Your knowledge, O Christ our God !* And, direct us to the way of Your divine commandments* since You, alone, are Good and the Lover of Mankind.


In Tone 4

As the priceless beauty residing within the divine image of the tabernacle,* thus outwardly you manifested the holy glory of your temple O Lord.* Establish it for the ages of ages, and accept, through the prayers of the Theotokos, our supplications,* which we unceasingly offer to You, O Life and Resurrection of all.


Faithful, let us celebrate in advance the joy of Christ’s Transfiguration!* Let us rejoice and cry out in the prefeast:* The day of heavenly joy is approaching,* for the Lord is ascending Mount Tabor* where He shines with the light of His Divinity!



Troparia and Kontakia

Troparion, Tone 4: As the priceless beauty residing within the divine image of the tabernacle,* thus outwardly you manifested the holy glory of your temple O Lord.* Establish it for the ages of ages, and accept, through the prayers of the Theotokos, our supplications,* which we unceasingly offer to You, O Life and Resurrection of all.

Troparion, Tone 4: Faithful, let us celebrate in advance the joy of Christ’s Transfiguration!* Let us rejoice and cry out in the prefeast:* The day of heavenly joy is approaching,* for the Lord is ascending Mount Tabor* where He shines with the light of His Divinity!

Glory be to the Father and to the Son and to the Holy Spirit.

Kontakion, Tone 4: The Synaxis of the faithful in the Sobor of the Resurrection,* shines as a multitude of stars in heavens,* and as we offer our prayers we exclaim:* “This is the house the Lord has made.”

Now and for ever and ever. Amen.

Kontakion, Tone 4: Today mankind prepares to reflect the radiance of divine splendour* wrought in the Transfiguration of Christ!* Crying joyfully: Christ is transfigured to save us all!

Prokeimenon, Tone 4

Holiness befits Your house, O Lord, for length of days.

verse: The Lord reigns! He is clothed in majesty! (Psalm 92:6, 1)


Hebrews 3:1-14

Alleluia, Tone 2

verse: His foundations are in the holy mountains.

verse: Glorious things were said concerning you, O city of God. (Psalm 86:1, 3)


Matthew 16:13-18

Communion Hymn

O Lord, I love the beauty of Your house,* and the place where Your glory dwells.* Alleluia, alleluia,* alleluia (Psalm 25:8).



Передсвяття Переображення Господа нашого Ісуса Христа.
Св. мч. Євсигнія. Спомин освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві. 05 серпня


Стих: Коли ти, Господи, зважатимеш на беззаконня,* то хто встоїться, Господи. Та в тебе є прощення.
(г. 4, под. Дал єси знаменіє): Прийдіте, зійдемо з Ісу́сом,* що восхо́дить на го́ру святу́,* і там почу́ємо го́лос Бо́га Живо́го,* Отця́ пребезнача́льного,* що че́рез хма́ру світлу свідчить* Боже́ственним Ду́хом* приро́дженість Його́ співвічносу́щого синівства.* І умо́м просвічувані,* у світлі у́зримо світло.

Стих: Задля імени твого надіюсь на тебе, Господи,* надіється душа моя на слово твоє; надіється душа моя на Господа.

Прийдіте, зара́ння лику́ймо,* і себе́ очи́стьмо,* і вірно приготу́ймо до Боже́ственного восхо́дження* у преви́шню Бо́жу оби́тель,* щоб ста́ти нам самови́дцями Його́ ве́личі* і здобу́ти сла́ву,* яку́ удосто́їлися таїнстве́нно спогляда́ти* о́брані з Апо́столів* на горі Таво́рській.

Стих: Від ранньої сторожі до ночі* від ранньої сторожі нехай уповає Ізраїль на Господа.

Прийдіте, зміни́вшись* ни́ні кра́щою зміною,* себе́ наза́втра до́бре приготу́ймо,* щоб підня́тися на го́ру Бо́жу святу́* і спогляда́ти незмінну Христо́ву світлося́йну сла́ву,* яскравішу від со́нця;* і, Тро́їчним світлом озо́рювані,* у ньо́му просла́вимо* Його́ низхо́дження.

Стих: Бо в Господа милість і відкуплення велике в нього;* він визволить Ізраїля від усього беззаконня його.

(г. 2. под. Єгда от Древа): Житло́ закла́в з Отце́м Своїм Син Бо́жий* у возлю́блених лю́дях Своїх,* що зберегли́ сло́во Його́ істини* і ви́тривали у вірності.* Не убоя́лись мук, гонінь, лю́тої сме́рти* Бо́жі діти в багатостражда́льній Україні.* Тож на них, немо́в на жи́вих ка́менях,* воздви́гнувся собо́р Воскресіння.

Стих: Хваліте Господа всі народи!* Прославляйте його всі люди!

До́мом Прему́дрости* і хра́мом Твоє́ї незри́мої прису́тности* вчини́в єси́, Зверши́телю,* ду́ші відданих дру́зів Твоїх.* Міцніший за камінні му́ри храм Твоє́ї любо́ви,* утве́рджений у се́рці лю́дському, живій святи́ні.* Із не́ї процвів зри́мою кра́сою* воздви́гнений собо́р Воскресіння.

Стих: Велике бо до нас його милосердя, і вірність Господа повіки.

Які ж лю́бі оби́телі Твої, Го́споди Сил!* Споконвіку горну́лася душа́ українська* до вели́чних дре́вніх хра́мів Твоїх;* а в лихолітті, в пітьмі воро́жого безбо́жжя* інші хра́ми вірно зася́яли:* у сільських хати́нах, у мали́х міськи́х поко́ях,* всю́ди, де світи́ли живі світи́льники Твоє́ї істини,* воздвига́ючи собо́р Воскресіння.

Слава: (г. 5. Самогласний): Прийдіте від заходу, і півночі, і моря, і сходу,* з усієї України – вірні друзі Господні,* і явім відроджену Церкву.* Собор душ наших хай засяє, як богосвітлі світила,* у соборі над Славутичем.* І, піднесені Духом,* Христа, Воскресіння наше, прославимо навіки.

І нині Прийдіте, зійдемо на гору Господню* і в дім Бога нашого,* і узримо славу преображення Його,* славу як Єдинородного від Отця,* світлом приймемо світло* і, піднесені Духом,* Тройцю єдиносущну оспівуватимемо навіки.




Чтець: З книги Царів читання

Будьмо уважні.

Чтець: Став Соломон перед Господнім жертовником, перед усією громадою Ізраїля, зняв руки до неба і промовив: «Господи, Боже Ізраїля! Нема Бога, що був би Тобі рівня, ні на небі вгорі, ні на землі внизу. Ти бережеш завіт і милость слугам Твоїм, що ходять перед Тобою усім серцем. Чи ж Богові бо справді жити на землі? Таже ж небо і небо небес не можуть Тебе вмістити! А що вже цей храм, що я збудував Тобі! Однак зглянься, Господи, мій Боже, на молитву й на благання слуги Твого й вислухай взивання та мольбу, якими слуга Твій оце сьогодні 1 ебе молить. Нехай очі Твої споглядають уночі й удень на храм цей, на місце, про яке Ти сказав: Ім’я моє буде там! – Вислухай молитву, якою слуга Твій молитиметься на цьому місці! Вислухай, благання слуги Твого і народу Твого, Ізраїля, коли вони будуть молитися на цьому місці. Вислухай з місця, де Ти перебуваєш, з неба; вислухай і прости». (3 Цар. 8, 22-23; 27-30)


Чтець: З книги Мудрості читання

Будьмо уважні.

Чтець: Усе, що тільки є тайне і явне, – пізнав я, бо навчила мене творителька всього – Премудрість. Є бо у ній дух розумний, святий, однородний, многовидний, витончений, діяльний, проникливий, неоскверненний, ясний, недіткненний, добролюбний, бистрий, нестримний, доброчинний, чоловіколюбний, постійний, певний, безжурний, всемогутній, вседоглядний, що пронизує всі духи розумні, чисті, щонайніжніші. Премудрість бо понад усякий рух рухливіша: чистою вона крізь усе проходить, усе пронизує. Вона – подув Божої сили і чистий виплив слави Вседержителя; тому нічого заплямленого не впаде на неї. Вона – вічного Світла відблиск, безплямне дзеркало Божого діяння і образ Його доброти. Хоч і одна, вона все може; і, залишившися сама в собі, вона все відновлює; вона з роду в рід у святі душі сходить і робить з них друзів Божих та пророків. Бо Бог лиш того любить, хто з мудрістю живе. Вона ж над сонце краща, понад увесь зоряний світ. У порівнянні зо світлом вона з’являється перша, бо світло поступається ночі, а мудрости зло не подолає. Могутньо простягається вона від краю і до краю і керує усім доладно. Возлюбив я її і розшукував від молодости своєї, і намагався її взяти собі за дружину; та й закохавсь я в її вроду. Взаєминами з Богом прославляє рід шляхетний, і Всеволодар її полюбив; вона бо втаємничена в Боже знання і діла Його визначає. (Муд. 7, 21-8, 4)


Чтець: З книги Приповідок читання

Будьмо уважні.

Чтець: Мудрість собі будинок збудувала і витесала сім стовпів до нього. Забила свої жертви, вина свого налила і стіл свій теж приготувала. Послала своїх служниць, щоб оповістити по щонайвищих закутках у місті: Хто простодушний, нехай сюди заверне, безумному ж вона сказала: “Ходіте, мій хліб їжте і вино, що я приготувала, пийте; киньте безумство – й житимете, ходіть дорогою розуму.” Хто хоче кепкуна наставляти, напитає собі неславу, а сором – хто докоряє грішникові. Не докоряй кепкунові, а то він тебе зненавидить; докоряй мудрому, – він тебе полюбить. Дай мудрому пораду, він стане ще мудрішим; навчи праведника, і він знання побільшить. Початок мудрости – острах Господній; спізнання Всесвятого – розум. Бо мною продовжиться вік твій, роки життя твого причиняться. (Прип. 9, 1-11)

Стихири на стиховні


(г. 2. под. Доме Ефратов): Сяйвом чеснот* просвічені, вийдім* на гору святую,* щоб узріти Божественне* Господнє преображення.

Стих: Милість і вірність зустрілися, справедливість і мир поцілувалися.

Знак Свого Божества* показує перед Хрестом* Христос таїнникам богодостойно,* засяявши як сонце* на горі Таворській.

Стих: Блаженні люди, що знають переможний клич.

Природу Адама* змінити бажаючи,* Христос восходить нині* на гору Таворську,* щоб розкрити таїнникам Божество.

Слава: (г. 2. Самогласний): Увійдімо у світлі брами,* які Святий Істинний відчиняє перед нами* – і хто ж зможе зачинити їх?* Бо, хоч довго не мав народ український державної сили,* але беріг слово Христове,* і не зрікався до кінця Імені Його.* А тих, хто духовно перемагає,* ставить Господь опорами храму Свого;* і написане буде на них Ім’я Бога їх,* і Ім’я Нового Єрусалиму,* майбутнього і вже прообразно явленого* у київському соборі Воскресіння* на спасіння душ наших.

І нині: Ти, що на горі Таворській преобразився у славі* і показав учням Твоїм славу Твого Божества,* осяй і нас світлом Твого пізнання, Христе Боже,* і спрямуй на стежку заповідей Твоїх,* як єдиний Благий і Чоловіколюбець!


Тропар освячення собору Воскресіння. (г. 4): Як безцінну красу внутрішньої богообразної скинії,* так зовнішню явив єси велич святого храму слави Твоєї, Господи.* Утверди його повік-віку* і прийми молитвами Богородиці наші благання,* що їх у ньому безнастанно Тобі приносимо,* всіх Життя і Воскресіння.

Слава і нині: передсвяття, глас той же: Христове преображення зустрічаймо,* світло торжествуючи у передсвятті,* і закличмо, вірні:* «Наблизився день Божественної веселости:* восходить на гору Таворську Владика* засяяти красою Свого Божества!»



Тропарі і Кондаки

Тропар освячення Собору Воскресіння, глас 4: Як безцінну красу́ вну́трішньої богоо́бразної ски́нії,* так зо́внішню яви́в єси́ ве́лич свято́го хра́му сла́ви Твоє́ї, Го́споди.* Утверди́ його́ повік-віку* і прийми́ моли́твами Богоро́диці на́ші блага́ння,* що їх у ньо́му безнаста́нно Тобі прино́симо,* всіх Життя́ і Воскресіння.

І тропар передсвяття, глас той же: Христо́ве преобра́ження зустріча́ймо,* світло торжеству́ючи у передсвя́тті,* і закли́чмо, вірні:* «Набли́зився день Боже́ственної весе́лости:* восхо́дить на го́ру Таво́рську Влади́ка* зася́яти красо́ю Свого́ Божества́!»

кондак освячення собору Воскресіння, глас 4. Под.
Явился єси:Собо́ри вірних ся́ють у собо́рі Воскресіння,* як многосвітлі зо́рі на не́бі,* і мо́лячись у ньо́му, взива́ють:* «Сей дім утверди́, Го́споди!»

І нині:
кондак передсвяття, глас і подібний той же: Днесь Боже́ственним преобра́женням* уся́ лю́дська приро́да вже ся́є боже́ственно,* в ра́дості взива́ючи:* «Преобража́ється Христо́с, що спаса́є все!»

Прокімен (глас 4):
До́мові Твоє́му подоба́є свя́тість, Го́споди, на многоту́ днів. (Пс 92:6)
Стих: Госпо́дь воцари́вся, в красу́ зодягну́вся. (Пс 92:1)

Апостол: (Корінтян 2, 14 – 3, 3.:
Браття і Сестри, Богові подяка, який завжди дає нам брати участь у його побідоноснім ході у Христі і через нас на кожному місці виливає запах свого знання. 15. Бо ми для Бога – пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть. 16. Для одних запах, що від смерти веде до смерти, а для інших запах, що від життя веде до життя. 17. Хто, отже, здатний до того? Ми не так, як багато інших, що торгують словом Божим; ми щиро, ми від Бога говоримо, перед Богом, у Христі. 1. Чи нам знову починати себе поручати? Чи, може, потребуємо, як дехто, поручальних до вас чи від вас листів? 2. Наш лист – це ви, лист, написаний у серцях наших, який усі люди знають і читають. 3. Відомо ж, що ви – лист Христа, виготуваний нами; написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на камінних таблицях, а на тілесних таблицях серця.

Собору: Євреїв 3, 1-4.
Браття і Сестри,  святі, учасники небесного покликання, вважайте на апостола й архиерея, якого ми визнаємо вірою, Ісуса, 2. вірного тому, хто його настановив, як був Мойсей у всім його домі. 3. Бо він удостоївся остільки вищої слави понад Мойсея, оскільки більшу честь має будівничий, ніж будинок. 4. Усякий бо дім хтось, будує, той же, що збудував усе – Бог.

Алилуя (глас 2):
Стих: Підва́лини Його́ на го́рах святи́х. (Пс 86:1)
Стих: Пресла́вне ска́зано було́ про те́бе, гра́де Бо́жий. (Пс 86:3)

Євангеліє: (Матея 23, 23-28.):
Сказав Господь юдеям, що до нього прийшли: 3. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. 24. І те слід робити, і того не слід лишати. Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда. 25. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливости. 26. Сліпий фарисею! Очисть спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті. 27. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на побілені гроби, які зверху здаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечисти. 28. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви повні лицемірства й беззаконня.

Собору: Матея 16, 13-18.
В той час, прийшовши в околицю Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: – За кого мають люди Сина чоловічого? 14. Ті відповіли: – Одні за Івана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків. 15. – На вашу ж думку, – каже до них, – хто я? 16. Озвався Симон Петро і заявляє:– Ти – Христос, Син Бога живого. 17. У відповідь Ісус сказав до нього: – Щасливий ти, Симоне, сину Йони, бо не тіло й кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. 18. Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро-Скеля і на цій скелі збудую мою Церкву й адові ворота її не подолають.

Го́споди, возлюби́в я красу́ до́му Твого́ і місце оби́телі сла́ви Твоє́ї. (Пс 25:8) Алилуя (х3).