Christmas Message of
His Beatitude
(unofficial translation)


To the Most Reverend Archbishops and Metropolitans, God-loving bishops, honourable clergy, reverend religious, and beloved brothers and sisters in Ukraine and throughout the diaspora.

Glory to God in the highest heaven, and on earth peace among those with whom He is pleased! (Luke 2:14)

Christ is born!         Let us glorify Him!

The evangelist Luke proclaims the words spoken by the angel who appeared to the shepherds: “Be not afraid; for behold, I bring you good news of a great joy which will come to all the people; for to you is born this day in the city of David a Savior, who is the Messiah, the Lord.” (Luke 2: 10-11)

The joy of the Nativity of Christ, the good news of the birth in human flesh of the Son of God Himself, is like a powerful beam of eternal sunlight that descends today from heaven to earth.

Christ is born! These are the words with which the heavenly powers gladdened the hearts of the shepherds who stood watch over their sheep. Christ is born!  These tidings transformed night into day, sadness into consolation, waiting into the fulfilment of hope. Christ is born! This joy, which comes down from Heaven, inspires a person to act: to seek the Eternal God in a new-born babe, to serve Him as a neighbour, and to share this joy with others.

 Glory to God in the highest heaven, and on earth peace among those with whom He is pleased.

 These are words from the Heavenly Liturgy, in which the angelic choirs praise God for His love towards His people. As participants and witnesses of this supernatural reality, the shepherds learn the true reason for the joy of Christmas. The Saviour has been born; in Him is disclosed the very core of our faith – faith in God’s merciful love towards His creation, which makes us people upon whom His favour rests.

So it is that this heavenly hymn relates to each one of us! The angels glorify God on high for the simple reason that He eternally bestows His good will upon His people, that is, He desires for them what is good. He is our highest benefactor. The eternal active love of God the Father flows throughout the history of the whole world and is incarnated in the person of His beloved Son, who is born today in Bethlehem. The Evangelist John teaches us about the good will of God in these words: “the love of God was made manifest among us, that God sent his only Son into the world, so that we might live through him. In this is love, not that we loved God but that he loved us and sent his Son to be the expiation for our sins.” (1 John 4: 9-10)

 Glory to God in the highest heaven, and on earth peace…

 Peace is one of the essential expressions of God’s love for His people. No wonder the Old Testament prophets foretold that the coming of the Messiah on earth would bring peace on earth,  grant people the gifts of love and justice, eliminate all evil and hatred, and restore harmony throughout the world.   And so today we hear that Christ, the Prince of Peace, the Eternal King, upon whose shoulders rests all authority and honour, is the very same One of whom Isaiah spoke, now born at last.   The peace, which the Lord brings, does not mean a temporary truce or a simple absence of war.  A person obtains true peace only by reconciling with God and personally uniting with Him. The new-born Jesus unites and reconciles within Himself both God and mankind.  As a result of this union and reconciliation, Christ becomes the source of peace in the whole world. The Apostle Saint Paul teaches us this about Christ – “For he is our peace, who has made us both one, and has broken down the dividing wall of hostility” (Ephesians 2:14)

How long God’s people awaited this peace, which Christ brought with His Nativity! With what eagerness the shepherds hastened to Bethlehem, and with what persistence the wise men from the East journeyed to the place of His birth. But how they must have been awed by the fact that they found that long-awaited peace, not in an earthly ruler, not in the cleverness of a skilled diplomat, not in the power of a well-formed army, but in a fragile new-born homeless infant. And what’s more, the foretold Prince of Peace, upon the moment of His birth, was forced to become a displaced person, a fugitive fleeing to escape the persecution of King Herod. This Wondrous Divine Wisdom, through the Mystery of the Nativity, teaches us that God’s love, heavenly peace and glory come only when we humble ourselves before the least one among us, and that only in serving the needy will we meet God.

 Glory to God in the highest heaven, and on earth peace among those whom he favours!

With God’s help, we have lived through yet one more year – one more year of war. The suffering of our people has not ended; our trials have not come to an end. But we have survived and we carry on.  To the surprise of the whole world, we have survived in the midst of immeasurable pain, loss of blood, and tears. In a war situation we’ve had to rethink the value and meaning of the words “peace” and “mercy “, “courage” and “humanity “, “allegiance” and “responsibility.” We have learned that such zeal is found in prayer. By releasing the power of prayer, together with the whole world, we sincerely and persistently continue to entreat God for peace.

The road to peace has become for us the road to our neighbour. We are learning to be in solidarity. We are learning to recognize the needs of our soldiers at the front as our needs. We are learning to be concerned about the pain of those who have lost family members and friends, and the pain of the wounded and imprisoned, as if it were our own pain. In the midst of ever greater needs, economic hardships, corruption still present everywhere and lack of effective political management, we have not lost compassion for our neighbour, but have become more responsible and bolder in defending dignity.  We continue to share with those in need: what we have, what we know and can do, what we believe in – and what we are.  The way to our victory in Christ is that which unites, reconciles and makes us community. Solidarity, compassion and trust give us hope in God and reveal to us the true road to peace.

It is in this nationwide solidarity in faith, hope and love that we feel the active presence of God among us and His real birth in our homeland.  The path to our neighbour has become for millions of Ukrainians the path to God’s love. We might say that in this wondrous good will of God for us, in this solidarity, we have discovered the key to victory, for, as the Apostle Paul teaches us: “When God is with us, who can be against us?” (Romans 8:31)

Let us celebrate this Christmas together with those who have become displaced, those who have lost their loved ones, their possessions and their homes. In this Holy Year of the Mercy of God, may the doors of our homes, open to the needy, be, in the words of Pope Francis, the doors of the mercy of God. Hence whoever walks through them may experience the flow of God’s merciful love, love which forgives our sins, heals the wounds of our souls and bodies, transforms sadness into joy, and makes all that is weak strong and invincible.

By welcoming the refugees, the poor and the suffering, we welcome into our homes, into our families and into our communities the Son of God Himself- the Font of God’s peace. Let us not ask what language they speak, what church they attend, or what beliefs they hold. Rather let us be interested in what hurts them, where their loved ones are, and how we may help them. With our prayers and acts of mercy let us approach together with them the manger in which Christ is resting. It is in them, precisely, that we will be able to welcome the new-born Saviour. And it is precisely in this way that we will enter into reconciliation with God and with our brothers and sisters, and bring God’s peace to our greatly suffering Ukrainian land.

On this joyful bright feast of the Nativity of Christ, I wish to express to all of you, dearly beloved in Christ, heartfelt greetings. I desire to convey this joy to every home, to the dugouts at the front, to the hospitals where the wounded are recovering, to the dwelling places of hundreds of thousands of displaced brothers and sisters, to those in Ukraine, and those in the diaspora– to all I desire today to send a word of comfort and hope, the source of which is the birth of the Saviour.

With the good news of the Nativity of Jesus Christ, I wish to visit those of you who have opened the doors of your hearts to God and neighbour, and I wish to pass through the Doors of Mercy together with you in this Holy Year.  While sharing the joyful news of the birth of Christ-God, I long to shake the hands of our brave soldiers  who safeguard our Christmas, to comfort the sorrowful, to wipe the tears of those who are weeping, to strengthen the  faith of those who doubt that good will triumph over evil.

Standing today before the altar of God, I sense an extraordinary solidarity with the vast family of our particular Church, which has gathered together around the Lord’s Table here on earth and in God’s glory on high. May the new-born Saviour hear all our prayers, keep our nation and our leaders in peace and wellbeing and bestow upon them His heavenly blessing.

Wishing you a blessed Feast of the Nativity of our Lord, a tasty kutia and a happy new year!

Christ is born!  Let us glorify Him!

+ Sviatoslav


Issued in Kyiv,
at the Patriarchal Cathedral of the Resurrection of Christ,
on the feast of the praiseworthy First-Called Apostle, Saint Andrew,
and the beginning of the Jubilee Year of Divine Mercy
December 13, 2015









Високопреосвященним і Преосвященним Архиєпископам та Митрополитам,
боголюбивим єпископам, всечесному духовенству, преподобному монашеству,
возлюбленим братам і сестрам, в Україні та на поселеннях у світі сущим


Слава на висотах Богу і на землі мир
людям Його благовоління!
(Лк. 2, 14).


Христос народився! Славімо Його!

Євангелист Лука оповідає нам, які слова промовив ангел, з’явившись пастирям: «Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу. Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же Христос Господь» (Лк. 2, 10-11). Радість Різдва Христового, благовість про народження в людському тілі самого Божого Сина неначе могутній промінь вічного сяйва сходить сьогодні з небес на землю.

Христос народився! Це слова, якими небесні сили потішили пастирів, що вночі стояли на сторожі біля своїх отар. Христос народився! Це вістка, яка перемінила ніч на день, смуток на втіху, очікування на сповнення надії. Христос народився! Це радість, яка сходить із небес і спонукає людину діяти: шукати вічного Бога в новонародженій дитині, служити Йому, як ближньому, та ділитися цією радістю з іншими.

Слава на висотах Богу і на землі мир людям Його благовоління!

Це слова небесної Літургії, в якій ангельські хори величають Бога за Його любов до людини. Стаючи учасниками та свідками цієї неземної дійсності, пастирі дізнаються про істинну причину різдвяної радості. Народився Спаситель, і в Ньому відкривається найглибша суть нашої віри, – віри в милосердну Божу любов до своїх творінь, яка робить нас людьми Його благовоління.

Тож у цьому небесному співі йдеться про кожного з нас! Ангели славлять во вишніх Бога за те, що Він вічно благоволить людям, тобто хоче людству добра. Він є нашим найвищим благодійником. Жива і вічна любов Бога Отця входить в історію всесвіту, втілюється в особі Його улюбленого Сина, що народився сьогодні у Вифлеємі. Євангелист Іван навчає про благовоління Боже так: «Цим виявилася до нас любов Божа, що Бог свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через Нього. Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина свого – примирення за гріхи наші» (1 Ів. 4, 9-10).

Слава на висотах Богу і на землі мир…

Мир є одним із найсуттєвіших проявів любові Бога до людини. Недарма старозавітні пророки передвіщали, що прихід Месії на землю принесе із собою мир, подарує людям любов і справедливість, усуне всяке зло і ненависть, відновить вселенську гармонію та злагоду. І ось сьогодні ми чуємо, що Христос, Князь миру, Цар довічний, в якого на плечах влада і честь, саме той, про якого пророкував Ісая, нарешті народився. Мир, що його приносить Господь, не означає тимчасового перемир’я чи простої відсутності війни. Справжній мир людина отримує лише тоді, коли примириться з Богом і особисто поєднається з Ним. Новонароджений Ісус поєднує і примирює в собі Бога та людину. І внаслідок такого поєднання та примирення Христос стає джерелом миру на всій землі. Святий апостол Павло навчає нас, що Христос – це «наш мир, Він, що зробив із двох одне, зруйнувавши… ворожнечу, – своїм тілом» (Еф. 2, 14).

Як довго чекав Божий народ того миру, що його приніс у своєму Різдві Христос. З яким нетерпінням бігли пастирі до Вифлиєма і з якою настирливістю подорожували до вертепу царі зі Сходу. Але як вони, мабуть, здивувалися, знайшовши довгожданий мир не у владі земного володаря, не в хитрості вправного дипломата, не в силі добре озброєного війська, а в тендітній особі новонародженого безхатченка. Навіть більше, провіщений Князь миру в момент свого народження став переселенцем і вигнанцем, переслідуваним з боку царя Ірода втікачем. Дивна Божественна Премудрість в таїнстві Різдва вчить нас, що Божа любов, небесний мир і слава приходять тоді, коли ми схиляємося перед останнім серед нас, що саме в служінні потребуючій людині зустрічаємо Бога.

Слава на висотах Богу і на землі мир людям Його благовоління!

З Божою допомогою ми пережили ще один рік, – ще один рік війни. Страждання нашого народу не закінчилися, випробування не добігли кінця. Проте ми вистояли і йдемо далі! На подив усього світу, ми вистояли серед незмірного болю втрат, крові та сліз.  В умовах війни ми переосмислили цінність і значення слів «мир» та «милосердя», «відвага» та «людяність», «відданість» та «відповідальність». Ми досвідчили, що таке ревність у молитві. Відкривши силу молитви, разом з усім світом щиро і витривало надалі благаємо Бога про мир.

Дорога до миру стала для нас дорогою до ближнього. Ми вчимося бути солідарними. Ми вчимося відчувати потреби наших солдат на фронті як власні потреби. Ми вчимося перейматися болем тих, хто втратив рідних і близьких, болем поранених і полонених як своїм болем. Серед щоразу більших нестатків, економічної скрути, усе ще всюди присутньої корупції та недостатньо ефективного політичного управління ми не втратили співчуття до ближнього, стали відповідальнішими і сміливішими в обстоюванні власної гідності, продовжуємо ділитися з потребуючими останнім: тим, що маємо, тим, що вміємо і знаємо, тим, у що віримо, – тим, ким ми є. Шляхом до нашої перемоги в Христі є те, що єднає, примирює та робить нас спільнотою. Солідарність, співчуття і довіра дають нам надію в Бозі та відкривають справжню дорогу до миру.

Саме в цій всенародній солідарності у вірі, надії та любові ми відчуваємо живу присутність Бога серед нас, Його справжнє народження на нашій землі. Дорога до ближнього стала для мільйонів українців дорогою до Божої любові. Можна сказати, що в цьому дивному благоволінні Божому до нас, у цій солідарності ми знайшли ключ до перемоги. Бо, як навчає апостол Павло, «коли Бог за нас, хто проти нас?» (Рим. 8, 31).

Відсвяткуймо це Різдво разом із переселенцями, тими, що втратили своїх рідних, майно та дім. Нехай у цей Святий рік Божого милосердя відчинені для потребуючих двері наших домівок, за словами Папи Франциска, перетворяться на двері Божого милосердя. Тоді на всіх, хто буде крізь них проходити, спливатиме Божа милосердна любов, яка прощає наші провини, гоїть рани душі й тіла, перетворює смуток на радість, усе немічне робить сильним і непереможним.

Приймаючи біженців, убогих і стражденних, ми приймемо в наш дім, у наші родини і нашу спільну хату самого Божого Сина – Джерело Божого миру. Не питаймо в них, якою мовою вони розмовляють, до якого храму ходять чи яких переконань дотримуються. Радше поцікавмося, що їм болить, де їхні рідні та як ми можемо їм послужити. Нашою молитвою та ділами милосердя приступімо разом із ними до ясел, в яких спочиває Христос. Саме в них ми можемо прийняти новонародженого Спасителя. Саме так пройдемо шлях примирення з Богом і нашими братами й сестрами, принесемо Божий мир на багатостраждальну українську землю.

У цей радісний день світлого свята Різдва Христового бажаю скласти всім вам, дорогі в Христі, сердечні вітання. Цю радість прагну занести до кожної оселі, до бліндажів на фронті, до госпіталів, де лікуються поранені, до помешкань сотень тисяч вимушено переселених братів і сестер, до тих, хто в Україні, і до тих, хто на поселеннях, – до всіх прагну сьогодні скерувати слово втіхи і надії, джерелом якої є  народження Спасителя.

З благовістю про Різдво Ісуса Христа хочу відвідати тих із вас, хто відчинив двері своєї душі для Бога і ближнього, та переступити через Двері Божого милосердя разом із вами в цей Святий рік. Ділячись радісною звісткою про народження Христа-Господа, прагну потиснути мужню руку наших воїнів, котрі захищають наше Різдво, потішити засмучених, обтерти сльози заплаканих, покріпити у вірі в перемогу добра над злом усіх, хто сумнівається.

Стоячи сьогодні перед Божим престолом, відчуваю надзвичайну солідарність з усією великою родиною нашої помісної Церкви, яка зібралася довкола Господньої трапези тут, на землі, й у славі Божій на висотах. Нехай новонароджений Спаситель вислухає всі наші молитви, збереже наш народ і нашу державу в мирі й гаразді та обдарує своїм небесним благословенням.

Веселих свят Різдва Христового, смачної куті та щасливого нового року!

Христос народився! Славімо Його!



Дано в Києві,

при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,

у день Святого всехвального апостола Андрія Первозванного,

початок Ювілейного року Божого милосердя в УГКЦ,

13 грудня 2015 року Божого