We are celebrating the Feast of the Birth, the Nativity of Our Lord and Saviour, Jesus Christ, one of the greatest and most loved feasts of all Christianity.

Yet, many people say they have a vague feeling of emptiness at Christmas. Even though they are doing things that they have looked forward to all year long and are surrounded by family and friends, they still have the feeling that something is missing.

But for most people, the real problem with Christmas isn’t that they are spiritually bankrupt or that Christmas is devoid of meaning. It’s simply that they haven’t taken the time to define for themselves what’s most important to them at Christmas.

Why are we celebrating Christmas?

Jesus became human so that we might know God’s love:  As we read in John’s Gospel, “For God so loved the world that he gave his only Son, that whoever believes in him should not perish but have eternal life” (John 3: 16).

Jesus, the Word, became flesh to make us “partakers of the divine nature” (Peter 1:4). As Saint Athanasius reminds us: “The Son of God became man so that we might become God.” Similarly, Saint Thomas Aquinas says: “The only-begotten Son of God, wanting to make us sharers in his divinity, assumed our nature, so that he, made man, might make men gods.”

So why are we celebrating Christmas? We celebrate the birth of Christ to express our deep sense of joy in knowing God’s love.

Joy – and all that it entails:  happiness, delight, elation, exultation, festivity, gladness, jubilation, rejoicing, wonder – is what the angels, the shepherds and the wise men experienced that Holy Night in Bethlehem when Christ our Saviour was born.

Let us now recall the Christmas story as recorded in the Bible, reading it from the point of view of joy.

We read in the Gospel of Luke, at the Annunciation the Archangel Gabriel “was sent by God to a town in Galilee called Nazareth, to a virgin engaged to a man whose name was Joseph, of the house of David. The virgin’s name was Mary. And he came to her and said, ‘Rejoice, favoured one! The Lord is with you.’ But Mary was much perplexed by his words and pondered what sort of greeting this might be. The angel said to her, ‘Do not be afraid, Mary, for you have found favour with God. And now, you will conceive in your womb and bear a son, and you will name him Jesus” (Luke 1: 26-31).

Again in Luke’s Gospel, at Mary’s meeting with her cousin Elizabeth who was to give birth to John the Baptist: “In those days Mary set out and went with haste to a Judean town in the hill country, where she entered the house of Zechariah and greeted Elizabeth. When Elizabeth heard Mary’s greeting, her child leapt in her womb. And Elizabeth was filled with the Holy Spirit and exclaimed with a loud cry [of joy], ‘Blessed are you among women, and blessed is the fruit of your womb. And why has this happened to me that the mother of my Lord comes to me? For as soon as I heard the sound of your greeting, the child in my womb leapt for joy” (Luke 1: 39-44).

At Jesus’ own birth, we read:  “In that region there were shepherds living in the fields, keeping watch over their flock by night. Then an angel of the Lord stood before them, and the glory of the Lord shone around them, and they were terrified. But the angel said to them, ‘Do not be afraid; for see—I am bringing you good news of great joy for all the people: to you is born this day in the city of David a Saviour, who is the Messiah, the Lord. This will be a sign for you: you will find a child wrapped in bands of cloth and lying in a manger.’ And suddenly there was with the angel a multitude of the heavenly host, praising God and saying, ‘Glory to God in the highest heaven, and on earth peace, goodwill among people!’ (Luke 2: 8-14).

As to the Three Wise Men from the East, in Matthew’s Gospel we read: “In the time of King Herod, after Jesus was born in Bethlehem of Judea, wise men from the East came to Jerusalem, asking, ‘Where is the child who has been born king of the Jews? For we observed his star at its rising, and have come to pay him homage.’ … When they had heard the king, they set out; and there, ahead of them, went the star that they had seen at its rising, until it stopped over the place where the child was. When they saw that the star had stopped, they were overwhelmed with joy. On entering the house, they saw the child with Mary his mother; and they knelt down and paid him homage. Then, opening their treasure-chests, they offered him gifts of gold, frankincense, and myrrh (Mt 2: 1-2, 9-11).

So let us set aside all sadness, all glum, unhappiness and melancholy. Rather let us experience the great joy of Christ’s birth.

“Come, let us experience the joy Christ’s birth from the Virgin, his manifestation at the Jordan in his baptism by John, his victory over the devil in the desert, his proclamation of good news to the poor, his announcement of liberty to the oppressed.

“Come, let us experience the joy of the signs of his messiahship:  the blind see, the lame walk, the deaf hear, the mute talk. See the winds cease and the seas calmed. Behold the miracle of the feeding of the multitudes. Witness the casting out of demons.

“And most glorious of all, come and experience the joy of the dead being raised by the word of Jesus’ power.

“Come and see the joy of the Son of God himself being lifted upon the Cross in order to give his broken body as food for his people, and his blood as their drink, that their hunger and thirst for peace and joy and righteousness, and indeed for life itself, might be forever satisfied” (adapted from Thomas Hopko, The Winter Pashca, pp 30-31).

As we celebrate this Christmas with family and friends, may our hearts be filled with the joy of the love of God.

“For God so loved the world that he gave his only Son, so that everyone who believes in him may not perish but may have eternal life” (John 3: 16-17).

“When the angels had left them and gone into heaven, the shepherds said to one another, ‘Let us go now to Bethlehem and see this thing that has taken place, which the Lord has made known to us.’ So they went with haste and found Mary and Joseph, and the child lying in the manger. When they saw this, they made known what had been told them about this child; and all who heard it were amazed at what the shepherds told them. But Mary treasured all these words and pondered them in her heart. The shepherds returned, glorifying and praising God for all they had heard and seen, as it had been told them” (Luke 2: 15-20).

Let us now also continue to glorify and praise God for all that we have heard and seen, and let us do so with great joy!

May Christ, bless you and your families with peace, love and joy, and renew in your heart a desire to come to know him, to love him and to follow him each and every day in this coming New Year.

+ David Motiuk, Eparchial Bishop of Edmonton

 

 

Вістка про велику радість (Лука 2:10)

Дорогі в Христі брати та сестри, у цих днях ми святкуємо свято Народження, свято Різдва нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа, що є одним з найбільших та найулюбленіших свят християнства.

Однак, багато людей кажуть, що попри приготування, очікування та святкування Різдва в оточенні родини та друзів, їхні серця охоплює відчуття порожнечі та відчуття того, що чогось не вистачає.

Для більшості людей, брак радості у святкуванні Різдва, свідчить не лише про те, що особа стала духовно вбогою, або те, що святкування Різдва втратило сенс. Це виразно говорить про те, що люди просто не знайшли часу для того, щоб для себе визначити, що є найважливішим для них на Різдво.

Отож, чому ми святкуємо Різдво?

Ісус став людиною, щоб ми могли пізнати Божу любов. В Євангелії від Івана читаємо: “Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним” (Іван 3:16).

Ісус, Син Божий, став людиною, щоб вчинити нас “учасниками божественної природи” (послання Петра 1:4). Святий Атанасій нам пригадує, що “Син Божий став людиною, щоб ми могли стати богом”. Подібно говорить і святий Тома Аквінський: “Єдинородний Син Божий бажаючи зробити нас причасниками його божественності, прийняв нашу природу, ставши людиною, щоб людей зробити богами.”

Отже, чому ж все таки ми святкуємо Різдво? Ми святкуємо народження Христа, щоб виразити наше глибоке відчуття радості з пізнання Божої любові.

Радість, і все те, що є її наслідками, – щастя, захоплення, тріумф, піднесення, святкування, задоволення, подив – є тим, що ангели, пастирі та мудреці досвідчили під час святої ночі у Вифлеємі, коли народився Христос, наш Спаситель.

Пригадаймо собі, цю різдвяну історію так, як вона записана у Святому Письмі, читаючи її як історію радісної вістки для нас усіх.

У Євангелії від Луки читаємо про подію Благовіщення: “Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія. Ввійшовши до неї ангел сказав їй: “Радуйся благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.” Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання. Ангел їй сказав: “ Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина і даси йому ім’я Ісус.” (Лука 1: 26-31).

 

І знову, в Євангелії від Луки, ми читаємо про відвідини Марією її тітки Єлазавети, що мала народити Івана Хрестителя: “Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. Увішла вона в дім Захарії і привітала Єлизавету. І як почула Єлизавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлизавета сповнилася Святим Духом і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками і благословенний плід твого лона. І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? Ось бо як голос товго привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулася у мої лоні.” (Лука 1: 39-44)

Про Ісусове народження, ми читаємо наступне: “Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава Господня їх осяяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде  радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак, – ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.” І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподабання.” (Лука 2: 8-14).

Євангелист Матей так описує прихід трьох мудреців зі Сходу: “Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу і спитали: “Де цар юдейський , що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись. [] Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не дійшла й не стала зверху, де було дитятко. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшли до хати і побачили дитятко з Марією, матір’ю його, і впавши ниць поклонилися йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро.” (Матей 2: 1-2, 9-11).

То ж відкладімо всі життєві печалі, негаразди, смутки та життєву меланхолію. Спробуймо і ми досвідчити велику радість Христового Народження.

“Прийдімо, досвідчимо радості Христового народження від Діви, його об’явлення на Йордані у хрещенні Іваном, його перемоги над дияволом у пустелі, його проголошення доброї новини бідним, його сповіщення свободи для  пригноблених.

“Прийдімо, досвідчимо радості від знаків його місійного післаництва: сліпі бачать, кульгаві ходять, глухі чують, німі говорять. Ось, дивіться, – вітри затихають і моря заспокоюються. Подивіться на чудо нагодування голодних людей. Станьте свідками виганяння бісів.

“І найславнішої радості з усіх, – прийдіть та досвідчіть радості воскресіння померлих силою Ісусового слова.

 

“Прийдіте та побачимо радість Сина Божого піднесеного добровільно на хрест для того, щоб дати своє немічне тіло на поживу своєму народові та свою кров на пиття, для того, щоб навіки задовільнити їхній голод та спрагу миру, радості, справедливості та істиного життя” (Томас Гопко “Зимова Пасха” ст. 30-31).

У часі святкування цьогорічного Різдва з родиною та друзями, нехай наші серця будуть наповнені радістю Божої любові.

“Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, а лише світ спасти.” (Ів. 3: 16-17).

“І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: “ Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об’явив нам.” І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах. Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп’ятко; і всі ті, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали. Марія ж пильно зберігала все, роздумуючи в своїм серці. А пастухи повернулися, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано.” (Лука 2: 15-20).

Також і ми, з великою радістю, продовжуймо славити та прославляти Бога за все, що ми чули та бачили!

Нехай Христос благословить Вас та Ваші родини миром, любов’ю та радістю. Нехай Він оновить у Ваших серцях бажання прийти та пізнати його, любити його та йти за ним щоденно, у цьому наступаючому Новому Році.

+Давид Мотюк, Єпарх Едмонтонський

Христос Раждається!              Славімо Його!